Щоденник Українки
20 листопада 1928
Сьогодні до нашого села приїжджали представниці «Союзу українок». Багато говорила якась жінка, доволі молода, шляхетного роду. Її коротке волосся нас здивувало, але мені сподобалося її розумне обличчя. А ці очі! Так і дивилася мені в душу, я вже подумала, що вона, боронь Боже, відьма. Жінка ця питала, хто з нас, дівчат, вміє писати. Я не зізналася – їхні ідеї мене лякають, та й може це проти церкви, хто зна’? Щось вони говорили про жіночу силу, і що ми можемо змінити свою долю. Але я не згодна, життя наше в руках Божих, і нічого змінити не можна.
#126 в Історичний роман
#822 в Сучасна проза
Відредаговано: 31.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
