Частина 6

11.02.2019

2

Мені важко її забути. Важко контролювати свої думки відтоді як це відбулося. Коли закриваю очі, я бачу її. Бачу наляканий погляд який дивиться на мене. Можу описати кожну її поведінку, кожний рух її тіла тоді коли вона лежала на землі. Мабуть, не забуду ще довго, як вона тримала руки витягнуті вперед, немов натякаючи мені, щоб я зупинився, щоб не робив дурниць. Але я не міг.

Так друже, ти правий якщо тепер запитаєш мене ”Вона була жива”

Коли, я дотягнув її до дамби та хотів скинути в річку, то вона неочікувано прийшла до тями. Спершу, було чути легкий стогін, а потім вона відсунула руки зі своєї голови, які зачепилися за її підборіддя..

Краще вона б залишалася непритомною! Тоді можливо б...

Я злякався. Сильно! Злякався коли побачив, що вона почала прокидатися, тому прийняв за належне сховатися від її поля зору і спостерігати за тим що вона буде робити. Тому швидко побіг в гору, залишивши її тіло лежати метр від річки. Сховавшись і щільно притулившись на землю я почав уважно спостерігати.. 

А ще мій друже, мене дуже здивувало те, що виходить я і не настільки сильний, що ударами в обличчя... Не буду повторяться знову, ти вже і так все знаєш.

Вона повільно підняла голову в гору, тримаючись рукою за потилицю, почала оглядатися в сторони. Іншою рукою сперлася об землю і повільно перевернулася на живіт, також швидким ривком швидко сперлася об землю рукою яка мить тому знаходилася на потилиці, щоб допомогти собі.

Я не знаю чому, але в той момент я посміхнувся. Ти подумаєш, що я здурів!?! Можливо! А можливо моя посмішка була радісною. Можливо я зрадів за неї, що не вбив і вона жива й у мене буде ще один шанс, щоб з нею заговорити. 

Розумію тебе друже, ти скажеш тепер: яка дівчина захоче говорити з хлопцем, який не жаліючи декілька разів ударив її в обличчя.

І ти правий!

Коли я мріяв і літав від радості, як мені це здалося, то вона вже піднялася на ноги, тримаючись однією рукою за спину, а іншою за лоба потираючи його і дещо бурмотіла собі. Я хотів би описати все, що вона в той момент сказала, але мені вдалося почути лише декілька незначних слів, таких як "Де я", а також "Як боляче". Це все що мені вдалося почути.

Я насправді божевільний мій друже. Як я це зрозумів. Наступне що я напишу злякало і мене в той момент.

У мене з'явилося нестерпне відчуття — погратися з нею. Швидко знайшов маленький камінчик, а потім ще декілька, поставив біля голови навпроти свого носа. Потім взяв один і не встаючи з місця, лише піднявши руку з камінчиком в гору, кинув його неподалік від неї. Точний радіус не буду описувати, тому, як не було змоги піти порахувати. 

Вона вмить відреагувала на шурхіт, який пролунав із сухої трави неподалік від неї. Налякано повернулася усім тілом вимовляючи: "Хто тут?". В той момент почала повільно відходити в протилежну сторону, але, я не дав їй далеко відійти, бо взяв в руку ще один камінчик і також його кинув неподалік від неї, але вже з протилежної сторони. Точніше сказати у неї за спиною.

Як же швидко вона відреагувала на повторний шурхіт. Також знову почала відходити повільними кроками, але вже в іншу сторону, тепер вже до тієї місцини де я кинув перший камінчик. А ще мені вдалося розібрати деякі слова які вона тремтячим голосом промовляла, але напишу їх, я нормально, не буду писати частинами, так як вона їх говорила: "Я знаю, що ти тут. Я знаю хто ти!"

Моя посмішка не зникала з обличчя, а дедалі ставала виразнішою і ширшою. Я не міг повірити собі, що мені подобалося це робити, я діставав велике задоволення від того моменту. Сам не знаю чому! 

Можливо мені подобалося бачити як вона боїться. Або чути її наляканий голос. Відповіді на це, я нема і дотепер, тому не можу описати подальші відчуття, що спричинило в мені таку спокусу.

Продовжимо!

Після того, як я кинув другий камінець, то побачив, що вона швидко розвернулася і почала бігти в іншу сторону. Звісно мене такі її вибрики збентежили, а ще вона застала мене зненацька, я не встиг зреагувати настільки швидко, щоб зупинити її. 

Вона почала бігти та на мить мені здалося, що у неї це дуже гарно виходить, тому що я не мав змоги її наздогнати, тут впевнено можу написати, що відстань між нами була в декілька метрів. 

І знову моя радісна посмішка з'являється на моїх губах, від побаченого. 

Вона чіпляється ногою об камінь, який не помітила під ногами, бо озирнулася назад, щоб поглянути чи нікого немає позаду, а там звісно знаходився я, біжучи за нею. Тоді вона голосно закричала тонісіньким тембром голосу який мені не випадала змога ніколи чути. Вона падає, не встигає піднести руки до голови, щоб пом'якшити удар, б'ється нею об землю. 

Я усміхнувся ще сильніше. Мені це подобалося. В середині мене вирувала кров, я чув як вона розподілялася по венах, а саме по руках. Мені здалося, що в моїх долонях збільшилася сила. Стиснувши їх в кулак, я запевнив себе в цьому і мій азарт розвивався дедалі сильніше. 

Наблизившись достатньо близько і стоячи біля тіла, я знову побачив її гарне обличчя, хоч і з носа текла кров, а також у верхній частині чола, між очима, я помітив що звідти також стікала кров по її щоці. 

"Навіщо?" - це були перші розбірливі, промовлені в мою сторону слова, до яких мені не прийшлося прислуховуватися.

Я мовчав. Стояв, дивився, усміхався, потім присів біля неї, взяв повільно її руку, яка була достатньо сильно вже із роздертою шкірою і достатньо липучою. Мабуть, від крові, яка також покрасила її в червоний колір.

"Все добре. Не хвилюйся."

Мій друже, я сам не знаю чому відповів їй ті слова, хоч в голові вже прекрасно розумів що буду робити далі. Навіть тепер пишу на тобі все це й у мене в середині вирує той самий азарт який, я відчував тоді, в той самий момент. Немає відчуття сорому, болі, або, що я зробив щось погане.