P.S. Того ж дня, коли я повернулася до Харкова, то побачила повідомлення від незнайомця в іньернеті в якому було: «Привіт, твоє послання в мене, дуже приємно читати», якщо чесно я не відразу зрозуміла про що взагалі мова, тож перепитала. І коли отримала у відповідь фото мого ж листа яке я залишила в автобусі, мені було дійсно приємно, що когось все ж таки моє послання втішило.
Ми трохи поспілкувалися та я довідалася, що група у якій був цей хлопець, прямує до Варшави. Побажавши щасливої подорожі, ми попрощалися. А я ще кілька днів ходила в піднесеному настрої, радіючи з того, що мені відповіли, адже це було неймовірно приємно.
Якби я отримала подібне послання, то теж неодмінно зраділа б і знайшла б людину, щоб подякувати. Цікаво, чи стане це традицією автобуса Lavantaler, залишати записку з побажанням для наступного туру? Було б непогано…
Автор: Лавошник Юлія Юріївна 2016 рік