День 9

День дев'ятий

Синтра, мис Рока, Португалія

Вранці ми повинні були встати і завантажити валізи в автобус, а тільки за півтори години їхати на екскурсію в Сінтру іншим автобусом.  Але пішло все не зовсім за планом, коли ми прокинулися і вже почали збиратися, зателефонувала Гід і сказала, що наш автобус буде тільки через годину і можна не поспішати (я звичайно ж подумки вилаялася адже цю годину я спокійно могла поспати, але все ж таки продовжила фарбуватися). Після цього вже все пішло за планом без заминок.

На вулиці було не дуже спекотно але і не холодно, я вдягнула джинсові шорти, біло-блакитну смугасту майку без лямок і зверху накинула свій атласний бомбер, якщо спитати чи не жарко мені було, то ні, було в самий раз, через вітряну погоду. 

Проїжджаючи повз красиві будівлі Лісабона (тих, що ми фотографували, коли шукали у перший день супермаркет), ми дізналися що до самого магазину ми не дійшли буквально метрів тридцять (все ж спочатку напрямок я зрозуміла правильно, ну подумаєш не дійшли, за то прогулялися в інший бік). Також виявилося що недалеко виднівся величезний Акведук, який так само вцілів під час землетрусу, що було дуже дивно.

Ми прямуємо до найромантичнішого міста Португалії – Сінтра. І насамперед ми відвідуємо Кінта та Регалейра. Це палацово-парковий комплекс вважається одним із наймістичніших і чарівніших місць, в якому прихована таємниця та чарівність. 

Саме до цього місця я хотіла потрапити, коли ще вдома мені сказали програму туру (окрім Парижу) .

Заходячи на територію маєтку, тебе одразу ж огортає вся його таємничість. Сірі камені покритті густим мохом, різні знаки та символи змушують метеликів у моєму животі пурхати. Це місце як ковток свіжого повітря після всієї помпезності, що ми бачили до цього.  Кажуть, що в цьому маєтку колись проходили посвяту в масонське ложе, і численні символи свідчать про це, як приміром очі у піраміді, мушлі або тритони. 

Цей палац у неоготичному стилі входить до складу «культурного ландшафту Сінтри» та включений до списку об'єктів всесвітньої спадщини Юнеско.

Нарешті я потрапила сюди, дивовижний «Колодязь посвячення», що йде вглиб землі, оточує спіральна галерея, прикрашена численними арочними прорізами. Галерея складається з дев'яти прольотів по п'ятнадцять щаблів кожен. Згідно з легендою, ці дев'ять рівнів символізують дев'ять кіл пекла, чистилища та раю, описані Данте.

На дні колодязя викладено герб Монтейру — восьмикутну зірку, в яку вписано хрест тамплієрів. На стіні зображено сяючий трикутник, один із символів масонства. Існувала думка, що колодязь служив для релігійних церемоній масонського братства, проте документального підтвердження цього не знайшлося.

Щоб пройти обряд очищення потрібно спуститься на саме дно, по слизьких кам'яних сходах, знайти вихід з темної печери і пройти по воді (по доріжці з каменів укладених у маленькому озері всього метр глибиною і порослими яскравими зеленими водоростями так, що води навіть не видно) . По каменях треба йди з правої ноги, інакше буде незручно в дійсно можна впасти.

Після того, як ти проходиш усі ці випробування, то очищаєшся і тебе приймають у масонське ложе (раніше так було, хоч можливо були ще якісь умови, навряд чи все так просто).

Ми гуляли алеями території маєтку, заходили в маленьку і затишну церкву, в якій були маленькі вітражні віконечка і маленькі бетонні гвинтові сходи на верх. І прямо на вході над нами був хрест з пірамідою і оком у центрі і під ним на підлозі була мозаїка, на якій також був зображений хрест.

Як на мене так причетність цього маєтку до масонів просто незаперечна.