День 6

День шостий

Толедо, Іспанія

Нам повідомили, що сніданок буде з восьмої до восьмої тридцяти, і коли ми в п’ять хвилин вийшли з номера, то зустріли наших сусідів (дві літні подружки), вони нам повідомили, що вже поснідали, бо сніданок був до восьми. Ми миттю рвонули у бік ресторану, адже така перспектива, як другий день без сніданку, нас нітрохи не радувала. Але коли ми добігли, зрозуміли, що помилилися з часом не ми, а ці бабусі, після чого зітхнули з полегшенням.  

Вкотре Вета повідомила, що та дівчинка зі специфічним гардеробом – страшна, адже їй вдалося розглянути її зблизька (вона сиділа поруч із нею за столом). Коли ми снідали я намагалася не дивитись на неї, адже коли в неї закритий рот на неї ще можна дивитися (що буває вкрай рідко вона практично завжди ходить з відкритим ротом, і в цьому випадку не хочу здатися грубою, але така моя асоціація, вона мені нагадує щура, адже у неї жовті зуби і вони загнуті усередину). Господи, пробач мені за засудження цієї дівчини, адже я справді, не дуже погана людина, просто так вийшло.  Виявляється три жінки (я надалі їх називатиму три сестри) раніше вже подорожували з цією дівчиною в іншому турі, і були здивовані, побачивши її знову (і чесно не дуже раді).  

Мене як стиліста за дипломом морально вбиває її зовнішній вигляд, це моветон, як кажуть професіонали, і як на мене це повний моветонище. Я справді не розумію, коли дівчата зовсім не стежать за собою, адже якщо знаєш, що в тебе є недоліки, треба їх приховати та підкреслити переваги, а не навпаки.  

У мене завжди був комплекс щодо моїх зубів, я часто говорила, що вони для того, щоб їсти м'ясо, адже гострі місцями і з щілинами.

Але я все ж таки якось переросла це і зрозуміла, що потрібно акцент робити на іншому, наприклад на очах, які і так у мене виразні. Я посміхаюся дуже часто, і на мої зуби уваги ніхто не звертає, навіть я, навпаки кажуть, що в мене гарна посмішка, а компліментів з цього приводу було безліч.  А у випадку з цією дівчиною, у неї швидше за все комплексів взагалі немає, вона живе за принципом «Ну що світ, ти готовий прийняти мене такою, яка я є», що не в кожному випадку є правильно, як на мій розсуд. Можливо я не права, але якось звикла, що зазвичай дівчата навіть щоб в магазин за хлібом сходити, чепуряться. Хіба це не закладено в крові кожної українки якщо підняти архіви і історію. Дівчатка і нас завжди чепурились, щоб мати гарний вигляд завжди. Доречі сьогодні я вдяглась майже так само як і вчора (бо на вулиці тепліше не стало), тільки змінила майку на смугасту біло-рожеву футболку і вдягла новенький плетений капелюшок (вчора куплений). Прикраси на мені були з перлинами (не справжніми).

У Мадриді чомусь у більшості людей мобільний зв'язок не працював, вони навіть гіду не змогли додзвонитися напередодні. І так як не вся група поїхала на екскурсію в Толедо, це було проблемою.

Я перевірила свій мобільник і зрозуміла, що у мене все гаразд зі зв'язком, тому ми обмінялися номерами з моїми сусідами ззаду, щоб раптом що, змогли додзвонитися. Так я познайомилася з їхнім сином Дімою, чий номер (щоправда іспанський) у мене тепер є. В цей момент я раптом зрозуміла, що можу повертатися додому з чистою совістю, адже випадково виконала одну установку, яку мені дала подруга моєї мами. Вона сказала, щоб я не поверталася з туру без номера бодай одного хлопця, і ось номер телефону в мене тепер є (щоправда для інших цілей, але то таке, подробиці). 

Наш шлях на сьогодні лежить у Толедо, перша столиця Іспанії, батьківщина Дон Кіхота та лицарських сталевих мечів.  Сьогодні вже шостий день нашої незабутньої подорожі. Вранці, коли прокинулася, помітила, що в мене очі від недосипу стали червоні. Тепер із жахом намагаюся уявити, що з ними буде під кінець туру. 

Сподіваюся, в Толедо буде красиво, це місто є кам'яною неприступною фортецею зі сталевим блиском, адже тут виготовляли найкращу зброю. Навколо міста величезна прірва, в якій біжить стрімка річка.

Вузькі кам'яні вулички та величезний готичний собор з вітражними вікнами. Це місце де живуть араби, євреї та католики, але у свій час тут не дозволялася ніяка віра крім католицизму. 

Толедо так само славиться своїми марципанами, а точніше саме тут їх вигадали, це були черниці, які зробили солодощі з мигдального борошна, але які стали дуже популярними не тільки тут, а й у всьому світі. В ході оглядової екскурсії ми обійшли все місто, нам показували вулицю Діабло (диявола), кажуть, що нею не можна ввечері ходити молодим дівчатам, а то демон вкраде (а якщо бути точніше то від цієї вулиці йде вузенька вуличка прямо до річки, і були випадки крадіжки дівчат, яких затягували туди гвалтівники).  Нас заводили до університету, який поєднував у собі сучасну та старовинну архітектуру. Так само зайшли до житлового двору, яке колись було психіатричною лікарнею, у ньому частим гостем був знаменитий художник Ель Греко. У цю лікарню він ходив, щоб «Поговорити з розумними людьми», як стверджував сам художник.