День 1

День перший

Краків, Польща

Вдягнувши кеди, чорну майку, ажурну юбку кольору Айворі і капелюха, я закинула на плечі бежевий рюкзак взяла валізу і була готова до пригод. 

Прибувши до Львова ми з валізами пішли шукати автобус, який доставить нас до Терміналу – А, від якого вже й почнеться наша подорож. На весь великий автобус окрім гіда та двох водіїв, з пасажирів були тільки я та Вета. Гід жартома казав, що веземо VIP гостей, але наша подорож до терміналу стала ще більше VIP, коли дорогою нас супроводжували військові з мигалками (цілком випадковий збіг обставин). Але було весело, чого там. У тому автобусі, в якому ми мали провести двотижневий тур, обставини склалися анітрохи не гірше. У нас виявилася група всього з дев’ятнадцяти осіб, а це означало, що на кожного по два сидіння, що було дуже до речі (хоч валіза і в багажному відділенні, речей все одно багато, плюс на нічних переїздах буде набагато зручніше). Коли ми відносно швидко пройшли кордон із Польщею, гід запропонувала окрім програми туру заїхати ще до першої столиці Польщі, міста Краків, це для нас було великою вдачею (зокрема для мене, адже я не була там) тому ми із задоволенням туди попрямували.

Елен (наша гід) розповіла випадок, що одного разу стався з її туристами на митниці. 

– Собачка перевіряє речі на наявність наркотичних речовин, зупинившись у однієї з валіз, просто піжняла лапку і зробила свої темні справи.  

Слава Богу у нас таких казусів не траплялося і посміявшись з цієї історії ми заїхали перекусити (що не особливо зменшило кількість продуктів даних нам на дорогу в поїзд) після чого ми поїхали до Кракова. 

Це виявилося дуже красиве місто, чимось нагадує своєю архітектурою Львів, але все ж таки трохи відрізнявся. У цього міста своя історія та своя чарівність. Я за традицією хотіла купити магнітик на згадку, адже це моя перша подорож до Польщі, але, на жаль, все продавалося в злотах, а в нас із собою були тільки євро. У результаті в першому місті я не витратила жодного цента, втім трохи натерла ноги новими кедами.

У перші ж секунди як я ступила на землю Кракова, моя попутниця сказала, що я включила «режим Китайця» фотографую все, що бачу, і мене нітрохи не засмутило таке формулювання, тому я продовжила свою витівку, бо після подорожі вдома залюбки переглядала всі ті фото, що зробила.   

Ми слухали екскурсовода і від деяких історій у мене були мурашки по шкірі, як, наприклад, про Трубача, який щодня з вежі на площі, награє мелодію у всі чотири сторони по черзі, і зупиняється на найвищій ноті, після чого глядачі (туристи) йому аплодують і на цьому все закінчується. А все через те, що колись, на місто було скоєно напад і трубач, щоб попередити жителів почав грати пісню «пробудження» (красива музика та сумна історія про героя). Вбивця ще з вечора пробрався в місто і причаївся для того, щоб усунути того, хто може їм перешкодити, коли музикант брав найвищу ноту у пісні, його підстрелили. Герой загинув, але місто було врятовано через те, що жителі прокинулися, і на згадку про цю подію, щодня у певний час Трубач грає ту ж саму мелодію і перериває її на найвищій ноті. 

Була ще одна історія і про братів, які змагалися хто побудує вежу вище за іншого, але не хочу знову про сумне, тому розповім про хлопця на ім'я Яма. Він був не дуже зразковим сином, не хотів навчатися й у покарання, його батько відправив на навчання, куди б ви подумали, звісно, ​​у Львівський інститут для вивчення пекарської справи. Щоб той дізнався, як це важко прокидатися щодня о четвертій ранку, щоб замісити тісто.  Але все пішло не так, як планувалося, замість того, щоб одуматися і продовжити навчання, Ямі сподобалося бути пекарем. Він подякував батькові за це і попросив грошей на відкриття свого кафе, яке одразу стало дуже популярним і отримало назву «Львівська майстерня», нажаль назва не прижилася, але кафе існує досі, і носить ім'я його творця і користується популярністю.

Так само ми відвідали дуже старий університет Польщі, в якому раніше навчалися тільки чоловіки, але була жінка, яка переодяглася хлопцем і пішла проти системи, коли її розкрили ледь не стратили, але вона була найкращою студенткою, і її просто відрахували, втім, після всього, в результаті вона відкрила свою школу, тільки для дівчаток.

Також ми відвідували ринок і я залізла фотографуватися в лежачу голову Ероса на площі. 

Подорож до Кракова закінчилася добре і ми вже на шляху до нашого готелю, що знаходиться на околиці Польщі. Я виконала місію, яку довірили мені друзі та батьки, скинула для них в інтернет фото з сьогоднішнього дня, тому моє сумління чисте.

Героєм сьогодення був мій телефон, який витримав цей день, і тільки після того, як фото завантажилися і я їх відправила, він віддав кінці.  Чекаю обіцяного WI-FI в готелі, щоб дізнатися, що ж пишуть друзі, сподіваюся інтернет не підведе.