День 17. Запис Темного Лорда Лютика.

  Я не можу так жити. Мій замок, моя фортеця, мій дім перетворився на балаган. Сьогодні вранці я не зміг спокійно випити свою каву (з крові невинних, яку тепер доводиться замовляти через відділ постачання і підписувати накладну), бо під моїми вікнами туристична група вчилася бойових кличів під керівництвом одного з розчаклованих героїв-жаб. Це була остання крапля.

Я вирішив діяти. Якщо я не можу зупинити цей цирк легально (Аврора вже показала мені контракт, який я, виявляється, підписав перед відпусткою, де передав їй "операційне управління активами"), то я зроблю це по-старому. Я нагадаю їм, що це місце — Бастіон Вічної Скорботи, а не "Парк Веселих Жабок".

Мій план був простий і геніальний. Саботаж.

Спроба №1: Пастки.

Я спустився до кімнати управління пастками, якою тепер завідував Больослав. Він саме пояснював групі туристів, як "безпечно" проходити повз леза, що гойдаються.

"І пам'ятайте, головне — дотримуватися ритму! Раз-два, присіли, раз-два, стрибнули!" — весело казав він.

Я дочекався, поки він відвернеться, і активував "режим максимальної небезпеки". Леза почали рухатися втричі швидше, з підлоги вирвалися вогняні струмені, а стіни почали зсовуватися. Я зловтішно посміхнувся. Зараз вони всі втечуть з криками жаху!

Але туристи... почали аплодувати.

"Вау! Оце спецефекти!" — кричав якийсь купець.

"Це входить у VIP-пакет? Я хочу спробувати!" — вигукнула ельфійка.

Больослав обернувся, побачив, що я наробив, і його очі засяяли. "Мій Лорде! Геніально! Це ж новий атракціон — "Рівень "Кошмар"! Потрібно негайно підняти ціну на квиток!"

Результат: Провал. Доходи зросли на 15%.

Спроба №2: Демони.

Добре, пастки не спрацювали. Але в мене є демони! Справжні, пекельні створіння! Я пішов до них і наказав: "Негайно припиніть піддаватися туристам! Лякайте їх! Лякайте по-справжньому! Я хочу бачити сльози, жах, екзистенційну кризу!"

Демони, які вже звикли до графіка "з дев'ятої до шостої", неохоче погодилися.

Під час наступної "імітації битви" один з демонів замість того, щоб впасти після першого ж удару тренувальним мечем, схопив туриста, підняв його в повітря і загарчав своїм найстрашнішим голосом.

Турист, який виявився багатим бароном, був у захваті.

"Неймовірно! Який реалізм! Я відчуваю справжній адреналін! Я заплачу подвійну ціну, якщо він мене трохи підпалить!" — кричав він.

Інші туристи почали знімати це на свої фото-кристали.

Результат: Провал. З'явився новий, дорожчий атракціон "Справжній Гнів Демона". Почалися попередні замовлення на місяць вперед.

Спроба №3: Особиста поява.

Я був у розпачі. Залишився останній козир — я сам. Темний Лорд Лютик. Я одягнув свій найстрашніший парадний плащ, взяв посох, що палає темним полум'ям, і з'явився посеред сувенірної крамниці.

"Смертні!" — прогримів я, намагаючись вкласти у свій голос всю вікову скорботу і лють. — "Геть з мого замку! Ваші нікчемні душі будуть прокляті! Я — ваш кінець!"

Настала тиша. Туристи дивилися на мене, роззявивши роти. Я вже почав сподіватися, що нарешті досяг успіху.

І тут маленька дівчинка-гном підбігла до мене і обняла за ногу.

"Ой, який милий дядечко-аніматор! А можна з вами сфотографуватися?"

Натовп вибухнув оплесками.

"Браво! Яка гра!"

"Це найкращий актор, якого я бачив!"

"Він входить у вартість квитка?"

До мене підбігла Аврора. Вона виглядала роздратованою, але в її очах я побачив іскри бізнес-ідеї.

"Лорде, це було незаплановано, але... геніально!" — прошепотіла вона. — "Персональна поява Темного Лорда! Ми можемо продавати це як ексклюзивну послугу! "Аудієнція у Володаря Пітьми"! Це принесе нам шалені гроші!"

Я стояв, обнятий маленькою дівчинкою-гномом, оточений натовпом захоплених туристів, і розумів, що зазнав остаточної поразки. Я намагався бути злим, але став головною зіркою власного шоу.

Я зітхнув. Здається, мені час оновити своє резюме. "Темний Лорд, актор-аніматор, спеціаліст з клієнтського досвіду". Це навіть гірше, ніж бути просто Лютиком.