День 16. Запис Темного Лорда Лютика.

  Я не витримав. Після того, як Мортіферус запропонував мені взяти участь у конкурсі "Містер Темрява" (головний приз — знижка на спа-процедури з лікувальної грязі), я зрозумів, що з мене досить. Я зібрав свої речі (плащ, книгу скарг та недопиту пляшку томатного соку), залишив на ліжку записку "Пекло було більш організованим" і телепортувався додому.

Я очікував побачити свій рідний, тепер уже впорядкований замок. Можливо, Реджинальд зустріне мене з новим звітом. Можливо, Аврора покаже мені графік виконання ремонтних робіт. Я прагнув цієї нудної, але знайомої бюрократії.

Натомість я опинився посеред... туристичного центру.

На моїх нових, посилених воротах висіла величезна, майстерно вирізьблена вивіска: "Бастіон Вічної Скорботи™: Історико-Пригодницький Комплекс. Відчуй себе героєм (безпечно)!".

Біля воріт стояла черга. Справжня черга з туристів: заможні купці з родинами, групи магів-студентів, кілька ельфів з фото-кристалами. А перед ними, біля касового віконця, сидів один з моїх скелетів-секретарів у фірмовій уніформі і продавав квитки.

Я остовпів. Повз мене пробіг гоблін у жилетці з написом "Персонал" і з оберемком якихось брошур. Я схопив одну. "Екскурсійні пакети 'Бастіону'!" — свідчив заголовок.

Пакет "Легкий Подвиг" (10 золотих): Прогулянка безпечним маршрутом, фото з ручним скелетом, відвідування сувенірної крамниці.

Пакет "Шукач Пригод" (25 золотих): Проходження спрощеної смуги перешкод (під наглядом сертифікованого інструктора Больослава), демонстрація "магії світла" від леді Світлани.

Пакет "VIP-Злодій" (100 золотих): Індивідуальна екскурсія, імітація битви з демоном (демон навчений піддаватися), ексклюзивний доступ до "Зали Слави Невдалих Героїв" та обід у таверні "Квакаюча Жаба".

"Квакаюча Жаба"?!

Я, хитаючись, увійшов до свого замку. Моя тронна зала була переобладнана на сувенірну крамницю. На полицях стояли маленькі фігурки мене ("Лютик, що гнівається"), плюшеві іграшки-гобліни, футболки з написом "Я пережив пастку Больослава" і, звісно, кухлі з логотипом Бастіону. За прилавком стояв мій племінник Артур і щось натхненно розповідав молодій ельфійці про історію мого трону.

Мене помітила Аврора. Вона виглядала... блискуче. У строгому діловому костюмі (звісно, чорному), з планшетом у руках і з гарнітурою в вусі.

"Лорде!" — її голос був діловим, але в ньому промайнула нотка здивування. — "Ви повернулися раніше. Згідно з графіком, ваша відпустка закінчується через три дні. У нас не заплановано зустрічі."

"Авроро," — прохрипів я, показуючи на натовп туристів. — "Що. Це. Таке?"

"Це оптимізація ресурсів, мій Лорде," — спокійно відповіла вона. — "Я провела аналіз і дійшла висновку, що утримання замку є збитковим. Постійні атаки героїв, амортизація... Натомість попит на "досвід зла" серед цивільного населення величезний. Ми диверсифікували діяльність. Тепер Бастіон не тільки самоокупний, а й приносить 37% прибутку щомісяця."

Вона показала на графік на своєму планшеті. Стовпчики доходів впевнено повзли вгору.

"Ми відкрили філію," — продовжила вона. — "Туристичний бізнес. Реджинальд тепер фінансовий директор. Світлана та Больослав — керівники розважального департаменту. А колишні герої-жаби, яких ми розчаклували, тепер працюють аніматорами в таверні "Квакаюча Жаба". Вони розповідають історії про свої "подвиги" і як їх перетворили на жаб. Туристи в захваті."

Я відчув, як земля йде з-під ніг. Мій Бастіон Вічної Скорботи. Моя фортеця зла. Перетворилася на Діснейленд для любителів гострих відчуттів.

"А... а де мені тепер жити?" — це було єдине питання, яке я зміг вимовити.

"Ваші особисті покої на четвертому поверсі, мій Лорде," — відповіла Аврора, не відриваючись від планшета. — "Ми зробили там ремонт. І, будь ласка, користуйтеся службовим входом, щоб не заважати туристичним групам. Ах, вибачте, у мене селекторна нарада з відділом маркетингу. Ми запускаємо нову акцію: "Приведи друга-героя та отримай знижку 50% на проходження лабіринту". Гарного дня, Лорде."

Вона розвернулася і пішла, віддаючи накази в гарнітуру.

Я залишився стояти посеред своєї колишньої тронної зали, яка тепер була сувенірною крамницею. Повз мене пройшла сім'я гномів. Маленький гном тицьнув у мене пальцем і запитав у батька: "Тату, а це теж аніматор?"

Я зітхнув. Мені терміново потрібна відпустка. Справжня. На безлюдному острові. Без психологів, без конкурентів, без туристів. І, здається, без мого власного замку. Бо він мені більше не належить. Він належить їй. І її бізнес-плану.