День 11. Запис Темного Лорда Лютика.

  Я знав, що це станеться. Світлий Орден не міг просто так залишити Аврору в моєму замку. Їхня "справедливість" не дозволяла їм миритися з тим, що їхній Меченосець не тільки не бореться зі злом, а й активно його... оптимізує. Сьогодні вранці до моїх воріт прибула делегація. Три паладини в сяючих обладунках, один клірик з дуже набожним виразом обличчя і... Архімаг Златослав. Він виглядав ще більш пришелепкуватим, ніж минулого разу.

"Темний Лорде!" — вигукнув головний паладин, його голос відлунював від моїх нових, посилених воріт. — "Ми прийшли за Авророю! Вона перебуває під вашим згубним впливом! Ми вимагаємо її негайного звільнення!"

Я зітхнув. "Шановні, Аврора не перебуває під жодним впливом. Вона — мій Керуючий з ремонту та відновлення фортеці. Вона на роботі. І, до речі, ви знову без попереднього запису. Це неповага до моєї адміністративної системи."

"Яка ще адміністративна система?!" — обурився клірик. — "Зло не має адміністративної системи! Зло має бути знищене!"

І тут з’явилася Аврора. Вона вийшла на балкон, одягнена в нову, дуже стильну уніформу мого замку (чорний колір їй дуже личить, до речі), з планшетом у руці. "Паладини!" — її голос був холодним і рішучим. — "Ви порушуєте протокол! Ваші дії є несанкціонованим вторгненням на приватну територію! Я вимагаю негайно покинути периметр!"

Паладини остовпіли. Златослав лише похитав головою. "Авроро!" — вигукнув він. — "Що вони з тобою зробили?! Ти ж Меченосець Світлого Ордену!"

"Я Меченосець Світлого Ордену, який відповідає за ефективність та порядок!" — відрізала Аврора. — "І я бачу, що ваші дії є абсолютно неефективними та деструктивними! Ви знову намагаєтеся зруйнувати те, що я тільки-но відремонтувала!"

Почалася суперечка. Аврора сипала термінами про "бюджетні обмеження", "амортизацію активів" та "необхідність дотримання регламенту". Паладини кричали про "добро", "справедливість" та "світло". Це було як битва між бухгалтером і поетом. І, мушу визнати, Аврора перемагала.

Зрештою, Златослав, здається, зрозумів, що силою тут нічого не вирішити. "Добре, Темний Лорде," — сказав він, звертаючись до мене. — "Ми бачимо, що Аврора... змінилася. Але ми не можемо просто так її залишити. Ми повинні підтримувати зв’язок. Ми повинні... контролювати ситуацію."

Я посміхнувся. "Я розумію. І я готовий піти вам назустріч. Я пропоную відкрити офіційне представництво мого замку у вашому Світлому Ордені. Для координації дій, обміну інформацією та, звісно, для вирішення питань щодо відшкодування збитків."

Паладини знову остовпіли. Клірик ледь не знепритомнів. "Представництво... Зла... у Світлому Ордені?!" — прохрипів головний паладин.

"Саме так," — кивнув я. — "Це буде міст між нашими світами. Символ нового, цивілізованого підходу до конфліктів. І, звісно, це дозволить вам бути в курсі всіх подій. І, можливо, навіть впливати на них. Хоча, я сумніваюся."

Златослав, після довгих роздумів, погодився. Він, здається, був настільки виснажений суперечкою з Авророю, що був готовий на все. І ось, сьогодні ввечері, я призначив свого нового представника. Ним став Гульберт. Він — один з моїх найстаріших і найдосвідченіших гулів. Він не дуже балакучий, але дуже пунктуальний і вміє знаходити спільну мову з будь-ким. Навіть з паладином. Його головне завдання — передавати мої вимоги щодо відшкодування збитків та звітувати про діяльність Світлого Ордену. І, звісно, контролювати, щоб вони не ламали нічого зайвого.

Я зітхнув. Мій замок тепер не тільки функціонує як годинник, а й має дипломатичні відносини зі Світлим Орденом. Це... це вже не просто зло. Це якась міжнародна корпорація. І, мушу визнати, мені це подобається. Хоча, іноді я сумую за тими часами, коли все було простіше. Коли можна було просто перетворити героя на жабу, а не вести з ним переговори про відшкодування збитків. Але, як каже Грох, "зміни — це частина зростання". І, здається, я росту. У дуже дивному напрямку.