День 10. Запис Темного Лорда Лютика.

  Мій замок змінився. Кардинально. Завдяки Аврорі. Вона почала з того, що запровадила "Кодекс Поведінки для Мешканців Бастіону Вічної Скорботи". Тепер у кожного скелета є іменний жетон, гобліни мусять носити уніформу (з логотипом мого замку, до речі, дуже стильно вийшло), а демони... демони тепер заповнюють щоденні звіти про кількість спокушених душ та ефективність тортур. І не дай бог, якщо звіт не відповідає KPI!

Вона навіть встановила графік прибирання. Тепер у тронній залі блищить підлога, пастки регулярно змащуються, а в підземеллях більше немає дивних запахів (ну, крім природних, звісно). Світлана та Больослав тепер працюють у "Відділі Екстремальних Випробувань та Мотивації Персоналу". Світлана відповідає за "позитивну атмосферу", а Больослав — за "практичні демонстрації наслідків порушення правил". Я навіть не хочу знати, що це означає, але, здається, працює.

Реджинальд, мій зомбі-паладин, тепер ходить з гордо піднятою головою. Він допомагає Аврорі розробляти нові системи безпеки та протоколи реагування на "несанкціоновані вторгнення". Він навіть почав використовувати терміни на кшталт "оптимізація периметра" та "стратегічне перегрупування нежиті". Я іноді думаю, що він знайшов своє справжнє покликання.

Але, звісно, не все так гладко. Сьогодні до мене прийшов гонець. Зі Світлого Ордену. Він був блідий, тремтів і ледь тримався на ногах. "Мій Лорде," — прошепотів він, — "Ми... ми отримали доповідь. Про... про Аврору."

Я підняв брову. "І що ж там такого страшного? Вона, можливо, занадто ефективна?"

"Вона... вона розгромила загін Світлих Варварів!" — вигукнув гонець. — "Тих самих, що намагалися штурмувати ваш замок! Вона не просто їх перемогла, вона їх... змусила підписати договір про відшкодування збитків! І тепер вони... вони працюють на вас! Прибирають сміття навколо замку!"

Я ледь стримав посмішку. "Ну, це ж чудово. Ефективність. Порядок. Відшкодування збитків. Що не так?"

"Але ж вона Меченосець Світлого Ордену!" — майже плакав гонець. — "Вона повинна боротися зі злом, а не... керувати ним! Вона сказала, що ми, герої, є "неефективними руйнівниками" і що нам потрібно "переглянути свої пріоритети"! Вона навіть погрожувала нам "адміністративними стягненнями"!"

Я зітхнув. "Ну, вона має рацію. Ваші пріоритети дійсно потребують перегляду. І адміністративні стягнення — це цілком логічно за руйнування чужого майна."

Гонець подивився на мене, потім на Реджинальда, який діловито переглядав якісь папери, потім на гоблінів в уніформі, які прибирали тронну залу. Він, здається, був на межі божевілля. "Ми... ми не розуміємо! Що відбувається?"

"Відбувається оптимізація, шановний," — сказав я. — "І, можливо, ви теж захочете подати резюме. У нас є вакансії. Наприклад, у відділі зовнішніх зв’язків. Можете спробувати переконати інших героїв не ламати мій замок. Це буде дуже корисна робота."

Гонець втік. Просто втік, не озираючись. Я подивився на Аврору, яка саме контролювала, як скелети встановлюють нові, посилені ворота. Вона помітила мій погляд і посміхнулася. Її посмішка була... дуже задоволеною. І в ній вже не було того святого світла. Було щось інше. Щось... дуже ефективне. І трохи зловісне.

Я зітхнув. Мій замок став більш безпечним, більш організованим. Але чи став я від цього щасливішим? Не знаю. Але принаймні, тепер у мене є кому делегувати повноваження. І це вже щось. Можливо, Грох мав рацію. Можливо, це і є справжнє зло. Перетворити героїв на бюрократів. Це навіть гірше, ніж перетворити їх на зомбі.