День 8. Запис Темного Лорда Лютика.

  Корпоратив закінчився. Я не знаю, як я це пережив. Моя тронна зала виглядає так, ніби по ній прокотилася орда п’яних тролів, які грали в боулінг головами скелетів. Світлана та Больослав, здається, зникли десь у підземеллях, залишивши по собі лише дивний запах лаванди, сірки та паленої плоті. Реджинальд сидить у кутку, намагаючись відновити розклад чергувань, а Грох... Грох просто посміхається. Він завжди посміхається.

Але найгірше — це наслідки. Дах знову протікає, цього разу в трьох місцях. Одна зі стін має величезну тріщину, бо Больослав вирішив перевірити її на міцність головою. Аврора, Меченосець Світлого Ордену, яка залишилася, щоб "допомогти прибрати", ходила по залі з таким виразом обличчя, ніби щойно побачила, як її улюблений єдиноріг танцює стриптиз.

"Це... це жахливо!" — вигукнула вона, дивлячись на розбитий вітраж. — "Хто це зробив? Це ж... вандалізм!"

Я зітхнув. "Це зробили ваші колеги, дівчинко. Ті самі "добрі герої", які так прагнуть "справедливості". Вони не дуже переймаються збереженням чужого майна. Особливо, якщо це майно належить Темному Лорду."

Вона подивилася на мене, її очі були повні обурення. "Але ж... це неправильно! Так не можна!"

І тут мене осяяло. Порада Гроха про наймання героїв. Аврора. Вона ж бачить весь цей безлад. Вона бачить, що "добрі герої" — це не завжди про добро. І вона, здається, має якесь уявлення про порядок.

"Авроро," — сказав я, намагаючись надати своєму голосу якомога більше офіційності. — "Я маю для вас пропозицію. Я бачу, що ви переймаєтеся станом мого замку. І, мушу визнати, у вас є певні... організаторські здібності. Я пропоную вам посаду. Керуючої з ремонту та відновлення фортеці. Повний соцпакет, висока оплата, можливість... впливати на ситуацію. Що скажете?"

Вона остовпіла. Її рот відкрився, а потім закрився. "Я... я не розумію. Ви... ви пропонуєте мені роботу? У вас?"

"Саме так," — кивнув я. — "Це буде ваш шанс "принести світло" у цей замок. Зробити його кращим. Більш... цілим. І, можливо, ви зможете навчити ваших колег-героїв, що руйнування — це не завжди найкращий шлях до перемоги. Або, принаймні, що за руйнування треба платити."

Вона задумалася. Я бачив, як у її голові відбувається боротьба між ідеалами Світлого Ордену та реальністю розбитого даху. "Але ж... я Меченосець Світлого Ордену! Моє покликання — боротися зі злом!"

"І що заважає вам боротися зі злом, яке руйнує мій замок?" — запитав я, піднявши брову. — "Хіба безлад і недбалість — це не зло? Хіба відсутність порядку — це не зло? Або ви вважаєте, що тільки я єдине зло в цьому світі?"

Вона знову замовкла. Потім її очі спалахнули. "Добре! Я згодна! Але за однієї умови!"

"Якої?" — насторожився я.

"Я буду переконувати вас стати добрим!" — заявила вона.

Я зітхнув. "Добре. Домовилися. Але ви, в свою чергу, будете переконувати героїв не ламати мій замок. І, будь ласка, почніть з даху. Він протікає. І, можливо, знайдіть Світлану та Больослава. Вони, здається, загубилися в підземеллях. І, будь ласка, не використовуйте свій святий меч для ремонту. Він не дуже підходить для цього."

Вона кивнула, і в її очах з’явився якийсь дивний блиск. Здається, вона вже почала складати план. Я зітхнув. Мій замок тепер буде не тільки притулком для дивних героїв, а й полем битви між добром і злом... за бюджет на ремонт. Це буде цікаво. Якщо я доживу до завтра.