День 4. Запис Темного Лорда Лютика.

  Сьогодні я вирішив ризикнути. Порада Гроха про наймання героїв, хоч і здавалася божевільною, не давала мені спокою. Зрештою, якщо не можеш перемогти ворога, найми його, чи не так? Я доручив Реджинальду розробити оголошення про вакансії. Він, як колишній паладин, знає, що приваблює цих... шукачів пригод.

Оголошення вийшло досить... незвичним. "Темний Лорд Лютик шукає талановитих фахівців з досвідом проникнення в добре захищені об’єкти. Висока оплата, повний соцпакет (включаючи медичне страхування та психологічну підтримку), можливість кар’єрного зростання. Вимоги: вміння долати пастки, перемагати монстрів, бажання працювати в команді. Бонус: знання етикету та повага до чужого майна вітаються". Ми розвісили їх по всіх тавернах, гільдіях героїв та навіть на деревах у Світлих Лісах.

І, уявіть собі, відгуки почали надходити! Переважно, звісно, від якихось безробітних лицарів, які шукали, де б пересидіти кризу, але були й цікаві екземпляри. Сьогодні була співбесіда з однією такою кандидаткою. Її звали... здається, Світлана. Хоча вона наполягала на "Світлана, Благословенна Світлом". Ну, звісно.

Вона була... яскравою. Золоте волосся, сяючі обладунки, в руках — посох, який випромінював стільки святої енергії, що мої скелети-охоронці почали поскрипувати від дискомфорту. Я сидів за столом, Реджинальд поруч, записував.

"Отже, Світлано, Благословенна Світлом," — почав я, намагаючись бути максимально офіційним. — "Чому ви вирішили змінити сферу діяльності? З героїні на... ну, на співробітника моєї організації?"

Вона посміхнулася. І ця посмішка... вона була дуже... відкритою. "О, мій Лорде!" — її голос був схожий на дзвін дзвонів, але з якоюсь дивною хрипотою. — "Я відчуваю, що моє покликання — приносити світло туди, де його найбільше потребують! А де ж ще так багато темряви, як не у вашому замку? Я відчуваю таку... енергію! Таке тяжіння! Я впевнена, що ми зможемо створити щось... незабутнє!"

Я трохи зніяковів. Реджинальд теж якось дивно заскрипів. "Е-е-е... так, ми прагнемо до незабутніх результатів. А який ваш досвід у... проникненні?"

Вона знову посміхнулася, і її очі заблищали. "О, проникнення — це моя стихія! Я можу проникнути куди завгодно! У найглибші підземелля, у найзахищеніші вежі... Я відчуваю кожен потік енергії, кожну щілину, кожну... можливість! Я готова працювати понаднормово, мій Лорде! Я готова віддатися цій справі повністю!"

Я відкашлявся. Реджинальд почав записувати щось дуже швидко. "Зрозуміло. А як щодо командної роботи? Ви готові співпрацювати з... ну, з нашими скелетами, гоблінами, демонами?"

"О, мій Лорде!" — вона підвелася і підійшла ближче до столу, нахилившись так, що її декольте стало... дуже помітним. — "Я готова співпрацювати з усіма! Я вірю в єдність! Я вірю, що кожен може знайти своє місце, і кожен може... задовольнити свої потреби! Я готова ділитися своїм світлом з усіма!"

Я відсунувся. Це було... інтенсивно. "Дякую, Світлано. Ми розглянемо вашу кандидатуру. Ми зв’яжемося з вами."

Вона підморгнула. "Я буду чекати, мій Лорде. З нетерпінням. Я відчуваю, що це буде дуже... плідна співпраця." І вийшла, залишивши за собою шлейф квіткового аромату та легкого запаху паленої сірки від її посоха.

Я подивився на Реджинальда. Він перегорнув сторінку блокнота і написав: "Кандидатка: Світлана, Благословенна Світлом. Рекомендація: Уникати прямого контакту. Можлива загроза для морального духу колективу. Або, навпаки, надмірна мотивація. Потрібна консультація Гроха."

"Реджинальде," — сказав я. — "Я думаю, нам терміново потрібен ще один сеанс у Гроха. І, можливо, новий відділ кадрів. Або, принаймні, броньовані окуляри для співбесід."

Це буде довгий шлях до цивілізованого зла. Дуже довгий.