День 1. Запис Темного Лорда Лютика.

  Сьогодні був... ну, просто чудовий день. Як завжди. З самого ранку, ледь я встиг випити свою ранкову каву (з крові невинних, звісно, але з молоком і цукром, бо інакше печія), як на горизонті з'явився він. Черговий "обраний". З блискучими обладунками, пафосним мечем і, судячи з виразу обличчя, абсолютною відсутністю уяви. Я вже навіть не дивуюся. Вони всі як під копірку.

Цей, здається, звався... А, неважливо. Він одразу вирішив, що найкращий спосіб познайомитися з Темним Лордом — це протаранити дах моєї тронної зали. Дах! Який я тільки-но відремонтував після минулого "героїчного" візиту! Це ж не просто дірка, це витвір мистецтва був! Склепіння готичні, вітражі з зображенням моїх найвеличніших перемог над... ну, над іншими, менш величними лордами.

Я, звісно, спустився. Зі своїм фірмовим поглядом "зараз я тебе перетворю на жабу, а потім на пил". А він стоїть, пишається, меч встромлений у підлогу, з якої стирчать шматки черепиці. "Я прийшов покласти край твоєму тиранству, Темний Лорде!" — вигукує. А я дивлюся на нього і думаю: "Тиранству? Я тут намагаюся налагодити логістику постачання душ, оптимізувати роботу скелетів і розібратися з профспілкою гоблінів, а ти мені дах ламаєш?!"

"Шановний," — кажу я йому, намагаючись зберегти спокій, хоча всередині мене вже кипів казан з лавою. — "Ви розумієте, що це приватна власність? І що за руйнування чужого майна передбачена відповідальність? У нас тут, знаєте, не балаган. У мене є кошторис на ремонт, я можу вам його показати. І рахунок за моральну шкоду, бо ви мені зіпсували ранкову каву і настрій на весь день."

Він, звісно, остовпів. Мабуть, очікував, що я одразу кинуся в бій, а не почну вимагати компенсацію. "Я... я не розумію!" — пробурмотів він.

"Що тут незрозумілого?" — зітхнув я. — "Ви пробили дах. Це мінімум 500 золотих на матеріали, не кажучи вже про роботу. А ще ж треба відновити вітраж. Там був мій портрет, між іншим. Це ще 200 золотих. І, будь ласка, не дивіться на мене так, ніби я вимагаю щось надприродне. Це стандартна процедура. Або ви платите, або я перетворюю вас на... ну, на щось, що зможе заробити ці гроші. Можливо, на дуже продуктивного гобліна-шахтаря."

Він почав щось там про "справедливість" і "зло". Я махнув рукою. "Справедливість? Справедливість — це коли я можу спокійно посидіти у своїй тронній залі, не побоюючись, що мені на голову впаде шматок цегли. А зло... Зло — це коли ти руйнуєш чуже майно і навіть не збираєшся за це платити!"