Вступ

  У давні, дуже давні часи, коли світ ще не був зіпсований надмірною толерантністю та профспілками для гоблінів, на найтемнішому континенті, де повітря було густим від магії та смороду сірки, панував він. Могутній Темний Лорд. Його ім'я, яке викликало тремтіння у серцях смертних, було... Лютик. Так, саме так. Лютик. Не якийсь там Мортіферус Кровожерливий чи Некротікус Жахливий. Просто Лютик. І це, мушу визнати, було джерелом його постійного, глибокого роздратування. Спробуйте вимовити з усією серйозністю: «Схиліться перед Лютиком, володарем пітьми!» Звучить, ніби я збираюся запропонувати вам чашку чаю з ромашкою, а не поневолити ваші душі.

Його замок, Бастіон Вічної Скорботи (назва, до речі, моя власна, і я пишаюся нею), був дійсно неприступний. Принаймні, так стверджували архітектори, яким я платив золотом. Дійсно неприступний, якщо не рахувати того, що кожного разу його руйнують кляті герої. Ні, ну справді. Чому не можна просто прийти і поговорити? Запитати, чи зайнятий я. Можливо, я на нараді з відділом логістики щодо постачання свіжих душ. Або ж намагаюся розібратися з новими податковими деклараціями для моїх демонів. Але ні! Відразу на штурм! Вибити ворота, зруйнувати стіни, які я щойно відремонтував після минулого разу. Повбивати моїх любих скелетів, на навчання яких я витратив стільки часу та магічної енергії, і образити некроманта, який і так ледь зводить кінці з кінцями.

Я вже не витримую. Бо кожного разу мені йдуть скарги. Від відділу кадрів – про надмірну плинність кадрів серед зомбі-охоронців. Від фінансового відділу – про непередбачені витрати на відновлення інфраструктури. Я вже не кажу про витрати на медичне страхування для тих, хто вижив після чергового набігу. А скільки я витратив на психолога! До речі, його звуть Грох, і він – гоблін з дипломом. Він, бачте, радить мені менше нервувати. І порадив завести цей щоденник. Щоб я, бачте, записував тут усі свої переживання. А ідею цю він узяв, знайшовши щоденник чергового героя-невдахи, з котрого вийшов чудовий зомбі. Зомбі із святим мечем. Правда, звучить? А найкумедніше те, що, ставши зомбі, він став розумнішим. Тепер він мій головний радник з питань героїв. Каже, що треба просто поставити табличку "Прийом за попереднім записом". Я вже думаю над цим.