Вересень 2009

1 вересня, вівторок

Сьогодні видатний день в Україні, День Знань. Сьогодні я не зможу бути присутньою на лінійці… Не одягну свою шкільну уніформу з білосніжними бантиками, не триматиму в руках букет запашних квітів для улюбленої вчительки, не побачу загорілих лиць своїх однокласників… 

Натомість я проведу цей день удома, серед португальців якім невідомо що сьогодні за свято. Для них це звичайний будній день, уроки зазвичай починаються тільки в середині вересня…

Сьогодні ми в печалі…

7 вересня, понеділок 

Сьогоднішній день - день нашого чергового переїзду на нову квартиру. Так, так, ви правильно зрозуміли, саме квартира, а не будинок. Зовсім неочікувано, для багатодітної сімʼї саме те, що треба. Будемо вживатися, наче ті сардини, виживе найсильніший. Так висловилася Мія, думаю її самовпевненість можна вимірювати відрами.

По дорозі до нової квартири дітлашня посварилася через великого плюшевого зайця якого нам подарувала одна сімʼя. Одна плюшева іграшка на пʼятьох дітей (гаразд, четверо, Мія не включається в дітлашню), як тут не посваритись? Єдине, що єдино гласно змогли прийняти рішення як назвати зайця, тепер в нас свій Пушистик. Що дитині-іммігранту потрібно для щастя? Плюшевий заєць, для того, щоб розрадити у важку хвилину. А Мію розрадити може хіба тільки плюшевий кактус. 

Як же ми розвʼязали проблему з двоярусними ліжками, хто матиме найвигідніше місце? Дуже просто: Анюта ще замала, тому заради її безпеки вона спатиме на першому ярусі ліжка. Тим часом як мені вже виповнилося 11 років, що підкреслює мою «зрілість», тож мені випала честь спати на другому ярусі! Просто чудово! Толіку, як старшому братові від Тео, також випала честь спати на другому ярусі. Ось така братерська справедливість! Як же мені подобається залазити на драбинку вверх і дивитися на всіх зверху з висоти, так начебто я в хатинці на дереві. А як добре спиться, відчуття наче літаєш в хмарах! Єдиний позитивний плюс з переїзду - це нове ліжечко. І плакати в подушку ніхто не заборонить, бо для цього треба буде знайти мене закутану в перини.

Значить, одна кімната буде для трьох сестер, друга кімната для двох братів. Несправедливо, мабуть? Те, що батьки не мають спальні, а тільки вітальню, вже говорить багато, вони не жаліються. 

Цими днями ми завітали до сімʼї нашої подруги Каріни, а також влаштовували сімейні прогулянки. Всім сподобалася Каріна, і не дивно, вона дуже весела та моя ровесниця. Мія трохи зверхньо ставиться до неї (як і до мене), однак вона знайшла спільні теми з Ерікою, старшою сестрою Каріни. От і добре, зате всі молодші боролися за увагу Каріни, єдиної хто може зрозуміти нас, малих дітей, а підлітки то такі не зрозумілі створіння які жаліються один одним на життя. Гаразд, ми теж жалілися Каріні на наші сімейні конфлікти, хоча їй було важко уявити як це можливо вживатися в багатодітній сімʼї. Їй достатньо старшої сестри, і вони ледве терплять одні одну. Я не розумію її нещастя, адже в неї одна ЄДИНА сестра на світі! Треба їй відкрити очі на цей факт! І помирити з сестрою, а не навпаки. 

В Португалії уроки зазвичай розпочинаються в середині вересня, однак ми ще не пішли в школу через процес переведення з другої школи. Тому на даний час ми прогулюємо, бо цей процес дуже довгий. На цей момент наша розвага полягає в спостеріганні за будовою багатоквартирного будинку, наші вікна виходять на будівничий вид. Дуже цікаво та нудно спостерігати за будівниками, це так сказати, начебто наш щоденний сеанс театру. Хоча я не була ні разу в театрі чи в кінозалі, але й така домашня розвага залипальна. 

Біографія сестер Барвінко:

Барвінко Каріна Павлівна

Вік: 12 років

Зовнішність: гладке темне волосся, світла шкіра, темно-зелені очі.

Риси характеру: весела, комунікабельна, жвава.

Хобі: бавитися з цуциками, складати пазли.
 

Барвінко Еріка Павлівна

Вік: 17 років

Зовнішність: висока, русяве волосся до плечей, каштанові очі.

Риси характеру: музеї, фотографія, малювання, гуляти. 

25 вересня, пʼятниця 

Ми потроху освоїлись на новому місці. На щастя, ми всі уклали тимчасовий пакт миру, без розбрату. У Анюти Наполеонівські плани на верхній ярус ліжка, та я не збираюся здавати позиції на її користь! Свою територію я буду добре захищати, хай хто спробує зазіхнути! 

До цього часу школа в яку ми перейшли ще не повідомляла нічого, так що нам подобається прогулювати школу. Початок осені розпочався з сезону дощів, злив та сильного вітру, в Португалії це звичайне явище. Чесне слово, в день коли здійнявся такий вітрюган, я думала що вітер підкине мене як пушинку і я полечу як Мері Поппінс. Кожному члену нашої сімʼї виділили з бюджету по зонтику на вибір. Хлопці сміялися з мене та Анюти за те, що ми вибрали рожеві парасольки з прикольними жабками. Гаразд, Мія теж приєдналася до них, тому смішно нам не було. Сталося тимчасове припинення миру, що посприяло повному розгрому сімейного затишку. 

Також ми ходимо в гості до сімейної пари, яка жила раніше в нашій квартирі, Ніна та Геннадій. Вони гостинно нас зустрічають, та годують смачною їжею. Ніна готує смачнючу піцу, страва проста, однак зроблена з любовʼю. Та з особливою начинкою, так щоб догодити кожному. Всі з нетерпінням очікують на час піци у Ніни. А наші батьки мають час на балачки дорослих, за чашечкою чаю та маминого фірмового Сирника. Тож поки молодші борються з Мією за залишки піци, я слухаю розмови дорослих. Багато мудрості можна почерпнути від їхніх балачок.

Через те, що вдома в нас мало місця, більшість часу ми проводимо в гостях в сімʼї Барвінко. З ними живе ще одна молода сімʼя українців, Лариса та Гліб. У них недавно народився маленький малюк з милими голубими очками, звуть його Тьома. Квартира де живе Каріна набагато більша та шикарніша аніж наша, вони живуть на шостому, останньому поверсі. У них є просторий балкон, тераса та дах з якого можна спостерігати за небом. На балконі Каріна може навіть кататися на роликах, а Анюта з Толіком взяли із собою самокат і дуріли. Самокат, який наш батько придбав в Португалії та відіслав нам в Україну декілька років тому. Хто ж знав, що самокат повернеться до рідної землі, оце так поворот. І що це буде єдиним нашим майном яке ми могли взяти із собою сюди. Хоча Анюта, Толік і Тео постійно сваряться, кого перша черга їздити на самокаті, це відчуття щастя їзди на перегонки з вітром вартують всього.