18 червня

18 червня, четвер 

Що ж, від сьогодні почався веселий тиждень! Я склала список "неприємних" речей, і Левко теж запропонував деякі ідеї. Ох, я була сповнена ентузіазму щодо того, аби довести Мії, що вона не єдина розумна в нашій ієрархії. Щобільше, я прагну, щоб інші пошкодували, що приєдналися до старшої!  

І так, оскільки нікого з дорослих немає вдома, мама залишила список покупок, та справ по господарстві. Певно, вона за дуже покладається на те, що ми здаємося відповідальними. Мія, вельможна пані, не вшанувалася честі зробити хоч щось, і тоді я взяла справу у свої руки (частина мого плану). Вона навіть не уявляє що її очікує, і обов'язково глибоко пошкодує за свою легковажність. 

Сьогодні я мала приготувати всім сніданок. Вийшла надвір за головними інгредієнтами - назбирала черв'ячків, і зварила манну кашу. Коли все було готове, я покликала всіх снідати.  

- А що це за такі коричневі та довгі вермішельки? - запитав Тео, здивований. 

- Джерело білка, а точніше, черв'яки з вулиці, - пояснила я спокійно. - Вроді б, мексиканський чи африканський, не знаю точно. 

Правда, черв'яки були замасковані у манній каші з корицею, і я не дурна, не поклала їх тільки у свою та Левка тарілки. І насолоджувалися шоу, перекривленими обличчями з нудотним виразом наших "жертв". 

- Що за гидота! - відразу опротестував Толік. - Я не буду це їсти, ні за що! Мабуть, в холодильнику є щось їстівніше, ніж оці хробаки. 

- Ах, як ти помиляєшся, - зітхнула я. - Холодильник спорожнілий, там ти знайдеш тільки корисні продукти, такі як овочі, фрукти, риба… Не сподівайся знайти там гамбургер чи Кока-колу, нема чого їсти некорисну їжу. Всі кошти на покупки в магазині знаходяться у мене, тому ти не зможеш щось купити без мого дозволу. Крім цього, Толіку, хіба ти хочеш образити свою рідну сеструню? І не оцінити мої старання? Я ж піклуюся про вас... 

- Що за диктатура! - обурилися молодші.  

Левко ледь стримував сміх, тимчасом як я продовжувала вести далі серйозним тоном, наскільки було можливо: 

- Оскільки ніхто з вас не любить здорову їжу, якщо ви не з'їсте кашу з черв'ячками, їх там зовсім мало, то мені доведеться приготувати пікантну страву. Охочих не знайдеться, тоді в цьому випадку залишитеся голодними. Вибір за вами, дорогенькі мої. 

Мія, Анюта, Толік і Тео задумалися на хвилину. Соломія обмінялася змовницьким поглядом з молодшими, і пригрозила мені: 

- Окей, але тобі не уникнути відплати. Я приймаю твій виклик, і з моєю довіреною командою я зроблю твоє життя нестерпним!  

В цю мить я відчула себе наче у мультфільмі "Король Лев", коли Тімон і Сімба змагаються між один одним, хто з'їсть більше слимаків. Мелодія Енніо Морріконе на всю потужність звучала в моїй голові, і на мене обурено дивилися чотири грізні обличчя.  

- Як ти так насмілилася поступити з нами?  

- Ти, Мія, сама не проявила зацікавленість до того конверту, який мама залишила на комоді: там же стільки перерахувань твоїх обов'язків! А я прийняла конверт, що означає, я стала повноцінною відповідальною за дім. Не хвилюйся, ти не зможеш відпочивати, це я тобі гарантую, - аргументувала я. - Гадаєш, ти найрозумніша?  

Мія спопелила мене вбивчим поглядом, і вимовила крізь стиснуті зуби: 

- Ми з'їмо оце огидне блюдо яке ти поставила на стіл, тільки більше не готуй чогось подібного. 

- Даю моє слово.  

Молодші почали їсти кашу з черв'яками, з презирством і огидою. Вони здолали цей виклик за пів години, і я вигукнула, задоволена від концерту на гіршу гримасу тижня: 

- Молодці!  

Однак, всі четверо вихором вилетіли з кухні. Левко дав мені п'ятюню, ой як ми звеселилися, просто сміхота! Так, а тепер треба допрацювати план Б, з ціллю аби Мія перестала поводитися зі мною наче з малою дитиною. Одночасно, потрібно бути на сторожі, адже пастка відплати може перестерігати мене на будь-якому кроці. Я помила посуд, і коли закінчила, то здивувалася повною тишею яка панувала в домі. Я відкрила вікно: повітря наповнилось літніми ароматами, сяє привітне сонце, веселе щебетання пташок, дує вітерець… Як хочеться вийти надвір з подругами, або ж прогулятися на річку... 

З побоюванням перевірила коридор, і помітила довгу жовту лінію. “Ага”, подумала я, акуратно ступаючи по цій лінії. Але лиш я дійшла до своєї кімнати, як зашпоталася за тоненьку нитку, і незграбно звалилася на підлогу, зверху на мене полилася олія та слідом мука, яка прилипла до всього тіла. Яка ж я наївна! Левко, побачивши інцидент який стався зі мною, не ступав по тій злощасній лінії, і допомігши мені піднятися, добрався до своєї кімнати в повній безпеці. Зверху долинув істеричний сміх Мії та молодших, і мене це не порадувало. 

Я пішла в душ. Ужас, олія з мукою так прилипли до мене, що я мала з силою відтиратися. А потім наповнила ванну, щоб розслабитися, і додала гель для душу з ароматом рози й вишні, мій улюблений. Ох, як добре лежати у ванній, розслабляючись перед важким днем капостей та веселощів, це як яким боком дивитися. Помила спокійно волосся, і через пів години вилізла в ванни. Хотіла витертися рушником, але боковим боком спіймала своє зображення у дзеркалі, і з жахом побачила, що моя шкіра стала зеленою! Мій крик пролунав по всьому домі:  

- Мія, я це не забуду! Краще не попадайся мені на очі! 

Левко вийшов у магазин за покупками овочів, і уникнув пастки. Тому я мусила сама щось придумувати. Я знала, що барвник який Мія підмішала в банку мого гелю, не змивався один-два дні, або й більше. 

В мене з'явилася одна ідея, і через пів години я ліниво валялася на дивані, читаючи пригодницьку книгу. Мія за своєю щоденною звичкою робить макіяж, щоб бути красивою на гулянках з друзями. І саме цього ранку я очікувано почула її крик. Річ у тім, що я зробила їй "спеціальну" маску для лиця, тобто додала в баночку крему яку вона використовує в боротьбі проти прищів, спеціальний клей який не відклеюється три дні, і барвники, щоб її моська була різноколірною.