12 травня

12 травня, вівторок 
Сьогодні в мене Атестація з української мови. Я надягла шкільну форму, вичищену до блиску й охайну як завжди. Оскільки у мене довге волосся, мати зробила мені дві коси з бантиками, вдвоє більші за мене саму. Не зважаючи на такий церемоніальний вигляд, насправді я мала набурмосене обличчя від хвилювання: а якщо батько дійсно забере нас в Португалію? Останніми днями, ці думки не виходить з моєї голови. 

Під час Атестації, я нервово гризла кінчик олівця, бо боялася написати неправильну відповідь, з трудом пригадуючи те, що я вчила недавно, а відчуття таке, неначе давно. Останнє завдання було написати твір на тему значення сім’ї. Я мусила добре подумати над моїм випадком, не жалітися ж мені на своїх братів та сестер, якими б вони не були нестерпними, краще нікого не шокувати! Хоча, дуже весело мати чотирьох підлеглих братів та сестер у своєму розпорядженні, ну і бачити реакцію людей які знаходяться в ступорі після відповіді, скільки наша мати має дітей. Щодо екзамену, то решта пройшло чудесно. 
В четвер я матиму Атестацію з математики, набагато важча. Однак, ще трохи, і скоро уроки закінчаться та настануть літні канікули! І я зможу поїхати в село, до лошати (моя вигадка, якби я хотіла, аби лоша дійсно існувало!). 

Лиш тільки я зайшла на поріг дому, Мія побігла мені на зустріч (невидана річ!). Мало не збила мене з ніг, і вручила мені величезний список: 

- Дорогенька Тая, - саркастично мовила вона, зі схрещеними руками, дивлячись на мене зі зверхнім поглядом. – Твій обов’язок піти в магазин і закупити все по списку. Мати так наказала. 

Я швидко пробіглася очима по списку покупок. Капуста, морква, пластівці, цукор, п’ять шоколадок, цукерки “Бабусині казки”, згущене молоко… 

- Звідки ти взяла, що це саме мій обов’язок? І навіщо нам стільки солодкого? – сердито запитала я. – Це що, для якоїсь вечірки? 

Мія мовчала, проте характерний блиск в очах видав її. Я все зрозуміла.  

- Навіть не думай! Забула, що через солодощі в тебе вискакують багато прищів? Мати ще має витрачати гроші на косметичні продукти, щоб замаскувати прищі та робити чистку лиця. Не будь такою нахабною! 

- Тоді я пожаліюся мамі, що ти неслухняна її наказам. 

Коли я збиралася відповісти їй не добрими словечками, як прибіг Толік, кличучи нас подивитися на те, що наробив Тео. Малий, замурзаний в ґрунті, сидів посеред вітальні, і біля нього лежав великий перевернутий вазон. Проблема в тому, що цей вазон передався матері у спадщину від її прабабусі, саме тому був антикварним, дорогоцінним, і передавався з покоління в покоління. Що скаже мати коли дізнається, що залишилося від її улюбленого вазона? Ох, рано чи пізно, з такою кількістю дітей в хаті, можна очікувати що таке станеться.  

Мія повела Тео у ванну, тимчасом як я прибирала сліди “злочину” у вітальні. Ох, ну й мороки з молодшими братами! Якщо мати знову завагітніє, тоді я точно здурію! 

Змінюючи тему. Щонайбільше, що мені не подобається в математиці, так це задачі. Вони такі важко мені даються, і я не завжди додумуюся як їх розв’язувати. Ох, ну і куди літають мої думки? В магазині, замість макаронів, я відволіклася й взяла памперси! Однак, мені дуже подобається ходити по покупки в магазин, де маю можливість налюбуватися на різноманітні жуйки, цукерки та тортики. Я могла б прогулюватися між полицями магазину увесь день, але через мізерний гаманець, йду додому, придумуючи як попросити маму, аби вона купила мені щось. 

Коли я прийшла додому з покупками (я собі теж купила цукерок, маю право, я ж матиму важку Атестацію!), Тео бігав по всьому будинку з криком: 

- Татко приїде додому на останній дзвоник! Урааа! 

Мія проходила повз мене, розчісуючи своє шикарне довге темне волосся, і з сарказмом дорікнула мені: 

- Заспокой цю енергійну батарейку на ім’я Тео, і приготуй вечерю. 

Я зітхнула. Мія така злюка! Вона вважає, що якщо батьків немає вдома, то вона тут всіма командує. Тому я поспішила виконати завдання, а то Мія дійсно пожаліється нашій головній, тобто мамі, і мене знову покарають. Ох, мені терміново потрібно розслабитися!  

Окрім цього, я б хотіла висловитися ось про що: мені так надоїв Толік! Він завжди намагається знайти мій Щоденник, який є СЕКРЕТНИМ; тобто ніхто не має права його читати, крім мене! 

30 травня, субота 
14 травня в мене була Атестація з математики. Вроді б я правильно розв’язала приклади та задачі, бо я тренувалася, навіть з допомогою Аркадія.  

А ще, я багато думала про тата й Португалію. Ще залишився останній день уроків, і він скоро приїде. Мені здавалося, що, мабуть, ніхто не переживає за це так, як я.

Згідно з результатами Атестації, я отримала “10” з математики, і “12” з української мови. Ура, я така щаслива!  

Сьогодні приїхав наш батько, і всі ми збиралися на останній дзвоник. Ще минулого тижня один фотограф сфотографував увесь мій клас, і сьогодні кожному вручили альбом з фотографією класу. Мені дуже сподобалося, адже на фото я вийшла з ляльковим обличчям, такою миленькою. “Не те, що вдома”, уїдливо прокоментувала Мія, хоча по правді, її думка мене не обходить. Вона-то на фото у своєму альбомі вийшла жахливо, з перекривленою сердитою гримасою через те, що мама відмовилася купувати новий мобільний. От так їй, я то взагалі не маю телефона. 

Директорка школи вручила мені грамоту за успішне навчання, а Мія нічого не отримала. Відмінні оцінки з образотворчого мистецтва не враховуються до інших предметів, от так, Мія, молодша сестра забрала в тебе лавровий вінок. Вираз обличчя Мії неможливо передати, коли її не нагородили грамотою – така злісна, що взагалі! Так, мені дійсно час закінчувати потішатися над своєю супер розумною сестрою, і триматися гідно.  

Я закінчила свій четвертий клас, 4-А. І цієї осені я перейду до п’ятого класу, увійду в новий шкільний етап, я в захопленні! З іншої сторони, трохи боязко, якщо доведеться прощатися з усіма, можливо назавжди. З моєю рідною школою, з Марією Олексіївною (улюбленою першою вчителькою), з моїми однокласниками…