Щоденник страхів

Нескінченність (8) — це концепція, що описує безмежну, невичерпну величину, яка не має кількісної міри чи кінця.

Восьма книга почала народжуватися спонтанно, великоднього недільного ранку. Щиро сподіваюсь, що ваші страхи не матимуть нескінченності. Отже давайте почнемо, сьогодні починаючи писати свою нову книгу я навіть на секунду не задумалася з чого мені потрібно почати. Потрібно почати із кола страхів. Коло страхів - це та періодичність яка  трапляються нам у житті і яку ми боїмося розірвати. Що ж таке страх то звичайно я моглаб за гуглити що таке страх і вставити вам інформацію про побачення страху. Але якщо розповідати своїми словами то поняття страху інтерпретують кожен по-своєму. Особисто для мене страх це блокада на моєму шляху, якщо я обіду її то вона рано чи пізно повернеться. Саме страхи потрібно розбивати на своєму шляху. Люди такі істоти які дуже часто бояться виходити із зони комфорту доречі страх це свого роду те що блокує нам вихід із зони комфорту, тобто блокує наш ріст. Психологічний ріст фізичний ріст чи ментальний. Психологічний ріст це коли ми боремось свої страхи і починаємо їх зменшувати. Фізичний це коли ми боїмося щось починати бо нам страшно ми думаємо що ми вже застарий для цього. Суто в мене така асоціація.

 Коли на вулиці зима і нам холодно ми боїмося що наші ручки з мерзнуть, ми одягаємо рукавиці і починаємо рухатися далі. Саме так відбувається із страхом ну потрібно просто вміти одягати рукавиці. Кожного із нас живе страх. Я колись задавала собі питання а чи успішних людей теж є страхи. Вони виглядають так щасливо. Але ми з тобою щось не розуміємо те що ми не вміємо читати думки інших і це лише картинка, а посмішка лише картинка.

Боячись холоду ви не ризикуємо виходити із теплої хатини. З часом ми можемо захотіти ковток свіжого повітря і щоб відчути його ми повинні вийти з вашої хатинки. Хоча багато людей у сучасному світі просто змирилися із повітрям у своїй хатинці. Вони ніколи не зрозуміють що за межею їхньої хатинки є не тільки ковток свіжого повітря ай справжнє життя. Але нам їх судити кожен вибирає шлях свого життя сам. Подолання страху це вихід із хатини. Саме така асоціація чомусь пішла в мене. Мені дуже цікаво як витлумачити свій страх. Що для вас страх? Це просто емоція яку ви не можете подолати? Чи трансформувавшися у нову версію себе, тобто кращу версію себе щоразу зустрічаючи на своїй дорозі страх ви просто боретеся з ним.

 Я вирішила написати книгу про страхи бо страх так як і досвід буде присутній постійно у нашому житті. Тому мабуть книга страх буде відкрита так само як і досвід. Це друга книга, яка буде писатися без закінчення. Чомусь я вибрала обкладинку книги в чорних тонах мабуть так відчула моя душа бо страх це щось темне, але якщо всередині нас живе світло то поступово воно освітлює нам дорогу і ми виходимо з темряви.

Успіх подолання страху заключається в тому, щоб навчитися з ними розмовляти. Щоб навчитися їх бачити і не уникати їх. Адже дуже важливо саме не уникати їх. Я думаю якщо ми уникаємо страхи то часом вони перетворюється у велику купу лайна, яке дуже псує нам життя. Страх наче звір починає жерати нас з середини. Ми перетворюємося на маленьких безневинних тваринок. Хотіла тут написати що ми перетворюємося в маленький безневинних дітей, але саме від дітей нам потрібно навчитися як долати страхи. Ви помітили що діти у ранньому віці нічого не бояться? Вони якісь безстрашні. Але ж як у їхньому житті, дорослішають чи з'являються купа страхів. Як ми з страшних дітей перетворилося у боягузливий дорослих?

Мабуть це наше виховання, наш досвід, соціум який нас оточує ну і звичайно ж це батьки. Виховання це не тільки про батьків доречі. Може виховувати вулиця, компанія чи сильніше люди до яких ми тягнемося. Авторитети з яких ми беремо приклад, і часто ми теж їх боїмося.

Чому нас вчать розмовляти ввічливо з дорослими, чужими чи просто знайомими людьми? Чому у нас з дитинства вчать розмовляти самих з собою? Чому нас з дитинства не вчать бути чесними з собою? Зізнаватися собі в тій чи іншій проблемі чи в тому чи іншому страху?

Чому в другому у класі наша перша книга є читанка?  Читанка де розказують різні історії, можливо казки.

Чому в цій читанці немає розповіді про людину, яка дорослішає про хлопчика чи дівчинку, які вчаться розмовляти з собою та боротися зі своїми страхами

Мабуть соціуму просто невигідно виховувати розумних та дорослих людей.

Якщо вам страшно то просто почніть рухатися крок за кроком, навіть у темряві навіть озираючись по сторонам боятися, що у вас хтось нападає. Це тільки ваша уява ви повинні зрозуміти що звір живе всередині нас. І лише ми повинні бути його хазяїном. Лише ми ставимо собі задачу поборотися з цим звірем чи просто жити з ним. Увзянивши його у своїй душі.

Доречі крокуючи на шлях перетворюється у гарну прогулянку, що дуже доречі очищує наш розум і наше мізки. Страх це лише відчуття всередині.

Коли ми розмовляємо про свої страхи з своїми рідними та близькими, частково я погоджуюся, що нам стає дійсно краще. Але де гарантія що це більше не повториться? Де гарантія що ми пропрацювали наш страх? Я почала виписувати свої страхи на звичайні бумазі а потім палити їх. Цього я навчилася з книги "Шлях героя " Алла Філіна .

Я багато розказую в своїх книгах про цю неймовірну жінку, яка дійсно своїм життєвим шляхом, своїм досвідом та своїми книгами в яких написані цікаві практики, застосовуючи їх мені дійсно стає краще. Тому і вам рекомендую знайти її на просторах інтернету. Описуючи свої страхи і спалюючи їх вони наче дійсно зникають з мого життя. Але рано чи пізно на кожному етапі нашої трансформації в нас з'являється новий страх. І якщо ми навчимося з ним жити і боротися то Мабуть наше життя стане дійсно легшим.

В кожному періоді мого життя свій страх. Колись я боялася керувати автомобілем і дуже сильно боялася, в мене в голові жили купа страхів але практикуючишся десь через рік часу я почала почуватися дуже комфортно. Так страх не зник він присутній в моєму житті тоді коли я керую автомобілем, але він швидше перетворився у просто уважність, ане страх. Будучи уважним за кермом страх просто став моїм попередженням. Тобто ми вирішуємо для чого нам потрібен цей страх.