допис 15 (мабуть) Коли в очах двоїться, а кусають по-справжньому

Завжди думав, що найстрашніше в Зоні — це те, що ти бачиш здалеку. Виявилося, найстрашніше — це те, що ти бачиш лише частиною свідомості. Моя перша зустріч із Псі-собакою ледь не стала останньою, і ось що я виніс із того замісу.

Як це було: Вийшов на пустир за закинутим депо. Тиша, сонце ледь пробивається крізь руду куряву. І тут — рик. Але не з одного боку, а ніби звідусіль. На пагорб вибігла зграя. Шість... ні, десять рудих тварюк. Я почав стріляти, але кулі проходили крізь них, як крізь дим. Аж поки справжній біль у плечі не повернув мене до тями.

Вигляд та природа тварюки

На перший погляд — це звичайний перерослий сліпий пес, але з густою, брудною шерстю та дивною «шишкою» на потилиці. Найголовніше — їхні очі. Вони не порожні, вони світяться тьмяним, хворобливим жовтим світлом. Вона не просто дивиться на тебе — вона промацує твій мозок.

Сильні сторони (Чому це кошмар сталкера):

• Голограми (Фантоми): Головна фішка. Собака генерує псі-полем свої копії. Вони виглядають як справжні, гарчать як справжні, але при влучанні просто розчиняються. Проблема в тому, що поки ти стріляєш у фантомів, реальна тварюка заходить зі спини.

• Псі-удар: Коли вона близько, у вухах починається писк, картинка "пливе", а руки стають ватяними. Важко прицілитися, коли в тебе перед очима все йде обертом.

• Інстинкт зграї: Вона ніколи не працює «в лоб», якщо ти її бачиш. Вона чекає, поки ти вистріляєш магазин у порожнечу.

Слабкі сторони (Як я вижив):

• Джерело поля: Фантоми не відкидають тіні й не приминають траву. Якщо дивитися під лапи, а не в морду, можна зрозуміти, хто справжній.

• Крихкість: Якщо все ж таки впіймати реальну тушу в приціл — вона не міцніша за звичайного собаку. Кілька влучних черг, і псі-поле схлопується разом із її подихом.

• Перевантаження: Якщо кинути світлошумову або просто підірвати гранату поруч, її псі-зв'язок із фантомами на кілька секунд розривається від шоку.

Порада на майбутнє: Бачиш зграю, що виникає з нізвідки — не панікуй. Затиснися спиною до стіни або дерева, щоб не дали обійти. І головне — шукай ту, що стоїть трохи осторонь і не кидається відразу в бій. Вона — «режисер» цього пекла. Вб’єш її — зникнуть і привиди.

Відклав олівець, перевірив бинти. Плече заживе, а досвід залишиться. Зона не прощає помилок, але дає шанси тим, хто вміє спостерігати.