Закони Зони та Погляд Безодні

Віче під чорним прапором

Сивий зібрав своїх людей на покинутому АТП. Близько тридцяти чоловік у шкірянках та потертому камуфляжі вишикувалися півколом. Повітря було важким від запаху дешевого тютюну, мастила та передчуття розправи. Сивий вивів мене наперед, поклав важку долоню на плече і обвів натовп крижаним поглядом.

— Слухайте сюди, бродяги, — голос Сивого пролунав надто спокійно, що було найгіршою ознакою. — Це Фіксик. Він під моїм дахом. Якщо хтось із вас надумає «шмонути» його чи пустити кров заради хабара — пам’ятайте: помсти за вашу кров не буде. Я особисто спишу вас у витрату, як браковані патрони.

Натовп мовчав. Але не тільки слова Сивого тримали їх у вузді. Чутка про Кота Баюна, який витяг мене з того світу, розлетілася швидше за викид. Бандити — народ забобонний. Сама думка про те, що якась потойбічна сила витягла мене з лап смерті, а Сивий особисто за мене вписався, вбила будь-яке бажання зв’язуватися зі мною. Ті двоє, що поцупили мою машину, підійшли пізніше. Очі в підлогу, руки трясуться. Повернули все: і припаси від генерала, і «від себе» накинули топовий лут — новенький ВСС «Вінторєз» та пару рідкісних артефактів.

Пропозиція та вибір

— Лишайся, Фіксику, — Сивий налив у горня міцного чаю, коли ми лишилися вдвох. — Мені потрібні люди з мізками. Будеш моїм головним технарем, житимеш як король. Гроші, ствол, повага. Нащо тобі ті поневіряння по аномаліях?

Я подивився на сонце, що сідало за обрій. — Дякую, Сивий. Але я не за грошима сюди прийшов. Я хочу зрозуміти саму Зону відчуження. Відчути її пульс, а не просто бути гвинтиком у чиїйсь фракції. Я проти приєднання, бо хочу бути вільним у своєму пошуку.

Сивий пильно, майже не кліпаючи, подивився мені прямо у вічі. Його погляд став важким, як свинець. — Не думав я, що ти станеш на бік «болотяників», — кинув він. Я не втримався і засміявся: — Хто-хто? Болотяники? Це ті, що жабам лапи крутять? — Побачиш ще, — буркнув він, але в очах промайнула повага до моєї впертості.

Погляд з темряви: Контролер

За тиждень доля закинула мене в околиці НДІ «Агропром». Там, у напівтемряві підземного тунелю, я відчув Його.

Контролер — це не просто мутант, це втілений жах. Висока, виснажена постать у лахмітті, що колись було лабораторним халатом. Голова роздута, з пульсуючими венами, обличчя нагадує маску з печеної шкіри з глибоко посадженими, мутними очима.

• Сильні сторони: Пси-атака. Він б'є по свідомості. Ти чуєш писк у вухах, бачиш галюцинації, а тіло перестає слухатися. Він може змусити тебе натиснути на гачок власного автомата, приставивши його до скроні.

• Слабкі сторони: Фізична крихкість. Контролер повільний. Якщо витримати перший пси-удар і скоротити дистанцію, він гине швидко.

Сталевий кулак: «Обов'язок»

Коли мою голову наче стиснуло лещатами, а палець уже почав тиснути на спуск, пролунав короткий, чіткий наказ: — Газуй! Контакт праворуч! Вогонь на придушення!

З темряви виринули постаті у червоно-чорних важких бронекостюмах. «Обов'язок». Це воєнізоване угруповання, що складається з колишніх військових. Їхня мета — знищити Зону і захистити світ від її зарази.

• Амуніція: Важкі костюми «ПСЗ-9д», автомати «Гроза» та «Абакан», герметичні шоломи з ПНБ.

Спільний бій

Бій був коротким. Поки двоє бійців «Обов'язку» створювали вогневу завісу, їхній командир крикнув мені: — Сталкер, не тупи! Глуши його гранатами!

Я закинув Ф-1 вглиб коридору. Вибух розірвав психічний тиск. Контролер видав жахливий зойк, і в цей момент бійці злагодженою «трійкою» увірвалися всередину, добивши тварюку чергами в голову.

Командир підійшов до мене, опустивши ствол свого «Вала». — Живий, бродяго? Пощастило тобі. Ще б хвилина — і ти б став зомбі. Збирай манатки і йди геть. Ми тут проводимо зачистку. Зона — це ракова пухлина, і сьогодні ми відрізали ще один її шматочок.

Я промовчав, витираючи кров з-під носа. «Обов'язок» пішов так само швидко, як і з’явився, лишаючи по собі запах пороху та холодну залізну дисципліну.