Нотатка №...

Щоденник Фіксика: Голос Зони

Нотатка №...

Я не пам’ятаю, як мене притягли на базу. Свідомість вимикалася під акомпанемент власного хрипу, а кожен подих здавався розпеченим свинцем у грудях. Розбійники — народ не з м’яких, вони вже готували місце під парканом, бо з такими ранами не живуть. Але Зона вирішила інакше.

Коли я був уже однією ногою в могилі, на базі почало відбуватися щось незрозуміле. Хлопці розповідали потім, що повітря стало густим, як кисіль, а з кутків почало доноситися низьке, вібруюче мурчання. Це не був звук домашнього кота. Це був гул самої землі, заспокійливий і водночас первісний.

У напівтемряві медпункту з’явився він — Кот-Баюн. Величезна тінь з палаючими очима. Хтось із молодих, перелякавшись, схопився за рушницю, але варто було йому навести ствол на «порушника», як руки самі опустилися. Лють зникла. Ті, хто роками терпів біль від старих осколків, що нили на погоду, раптом заціпеніли — біль відступив. Вони стояли, опустивши зброю, і просто слухали це неймовірне мурчання, що розливалося по базі хвилями спокою.

В цей самий момент моє тіло почало змінюватися. Шкіра випромінювала блідо-жовте сяйво, наче під нею розлилося рідке сонце. Рвані краї ран на очах почали стягуватися, затягуючись рожевою молодою шкірою. Коли мій пульс вирівнявся, а дихання стало глибоким і спокійним, примара так само тихо розчинилася в повітрі, наче її й не було.

Через день я вже зміг сидіти. Розбійники дивилися на мене не просто з повагою, а з якимось забобонним страхом. Тепер вони називають мене «Заклинач». Кажуть, ніхто й ніколи не бачив, щоб найнебезпечніший монстр Чорнобиля став для когось ангелом-охоронцем.

Сивий довго мовчав, палячи цигарку біля мого ліжка, а потім нарешті видавив: — Чуєш, Фіксику... що це за фігня була? Я за десять років у Зоні такого не бачив. Навіть стіни, здавалося, подобрішали.

Я ледь посміхнувся, дивлячись у вікно на рудий ліс: — Все просто, Сивий. Колись я врятував цього кота, не розраховуючи ні на що. Тепер, коли моє життя висить на волосині, він з’являється нізвідки. Він просто відлякує негатив своєю силою, повертаючи мені борг. Ми з ним тепер однієї крові — я і Зона.