Щоденник Ріґора: спогади серед попелу

Епілог

Ріґор востаннє зиркнув на сторінки своїх записів. Слова, написані ним, здавалися безмовним криком у порожнечу. Чи залишиться бодай хтось, хто зрозуміє їхній зміст?

Вітер грався попелом бібліотеки, кружляючи між розбитими полицями, і йому здалося, що вдалині пролунало якесь відлуння. Немовби крізь тіні часу він відчув чийсь погляд: теплий, сумний, але не осудливий. Вампір зітхнув і повільно заплющив очі.

Можливо, десь у майбутньому, багато років потому, дівчина з серйозними очима сидітиме в старому залі при світлі свічки, гортаючи сторінки давньої книги. В її руках будуть таємничі записи, зроблені рукою з минулого. Вона не знатиме його імені, але відчує щось до болю знайоме, ніби відгомін загубленої історії, яка покличе її з глибини століть.

І тоді Ріґор, навіть якщо лише тінню в чиїйсь пам’яті, нарешті буде почутий…

Шепіт Оповідачки

Подобається

#582 в Містика/Жахи
#2815 в Фентезі

У тексті є: вампірські війни, зрадливе кохання, внутрішні переживання героя

Відредаговано: 16.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись