Щоденник Ріґора: спогади серед попелу

Розрив

Зала опустіла. Ті, хто прийшли творити хаос, покинули місце злочину, залишивши після себе лише руїни, попіл і запах крові.  

Я стояв на колінах, не в силах підняти голову. Мені здавалося, що якщо я гляну перед собою, то побачу Адель — живу, справжню, таку, якою вона була мить тому. Але там була лише тонка плівка сріблястого попелу, яка змішувалася з темною плямою крові на підлозі.  

Біль рвав мене зсередини.  

Я був лише інструментом. Інструментом для Адель. Інструментом для Раеля…

І все ж, я любив їх обох.  

Я зціпив зуби, стиснув пальці в кулак, відчуваючи, як під нігтями залишається пил останніх хвилин коханої жінки.  

Раель підійшов нечутно. Його тепла долоня лягла мені на плече. Обережно, майже ніжно.  

Він хотів мене обійняти. Але це було нестерпно!

Я різко розвернувся і з силою схопив Раеля за горло. Він не пручався.  

Я притиснув його до стіни, моє дихання виривалось назовні розпеченим полум'ям.  

— Як ти міг?! — хрипло видихнув я, тремтячи від гніву. — Як ти міг так вчинити зі мною?

Раель мовчав.  

Я смикнув сильніше, його спина з глухим стуком вдарилася об стіну.  

— Весь цей час! — мої пальці стискали його горло. — Ти використовував мене! Як і всі до тебе! Чим ти кращий?!

Раель дивився на мене з сумом.  

— Ріґоре… — його голос був зовсім не жорстоким, навпаки. М'яким. Майже батьківським.  

Я ще дужче стиснув пальці.  

— Я ж казав тобі,— Раель повільно вдихнув. — Або керуємо ми, або керують нами. Це частина нового укладу. Це частина ієрархії.  

Я зашипів, мов поранений звір.  

— Годі! — крикнув, ударивши Раеля об стіну ще раз.  

Але той не злився. Його очі були повні жалю.  

— Ти дорогий мені…  

Мої руки затремтіли.  

— Мій любий брате.

Я відпустив Раеля, відштовхнувшись назад, ніби він був створений із вогню і міг спопелити.  

— Годі!!! — проревів я.  

Я не хотів цього чути. Не міг. Тому розвернувся і побіг. Куди завгодно. Головне — геть! Геть від Раеля!  

Він кричав мені вслід. Його голос тремтів, благав мене зупинитися.  

— Ріґоре!!! Не йди!..

Але я не зупинився. Я біг, поки темрява не сховала мене повністю.
 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше