ВСТУП. ТІНІ МИНУЛОГО

Усе почалося з мовчання. З того особливого, важкого мовчання, яке роками панувало на околицях нашого містечка, де поміж занедбаних пустирів і напівзруйнованих бетонних коробів ховалися сліди війни, що закінчилася понад сімдесят років тому.

Окупаційна Федерація навчила нас жити тихо. Нам дали нові підручники з історією, якої ніколи не було, нові свята, які не викликали в душі жодного відгуку, і чужу мову, якою доводилося говорити на вулицях, аби не привертати уваги патрулів. Нашу справжню спадщину намагалися витерти, закопати, перетворити на міф. Будь-які згадки про минуле, про прапор чи мову наших предків оголошувалися злочином, а за один лише інтерес до забороненого можна було назавжди зникнути в підвалах спецслужб.

Але пам'ять — дивна річ. Вона не вмирає разом із поразкою на полі бою. Вона живе в напівпошепки розповсюджених історіях, у старих казках, які бабуся Софія розповідала мені навушко в напівтемній кімнаті, й у відчутті непримиренності, яке змалку росло всередині мене.

Мені було шістнадцять, коли я вперше наважився спуститися в той занедбаний підземний бункер. Я шукав лише прихистку від нічного патруля, а знайшов те, що назавжди перевернуло моє життя: вицвілий камуфльований рюкзак, укритий пилом, і старий щоденник у шкіряній обкладинці.

Ця книга не була підручником. Вона була живим, кривавим і чесним літописом тієї війни, написаним рукою звичайного піхотинця — чоловіка на ім'я Денис, який разом із побратимами тримав останній рубіж оборони, коли світ навколо розпадався на шматки. У його записах була не тільки біль втрат і жах боїв. Там була краса людської стійкості, віра в майбутнє та відповіді на запитання, які я навіть не наважувався поставити вголос.

Ця книга — історія про те, як один щоденник може пробити нору крізь десятиліття брехні. Це історія про зраду й подвиг, про руду дівчинку з зеленими очима, яка стала символом відродження, і про те, що жодна імперія у світі не здатна остаточно знищити народ, поки хоч одна людина пам'ятає, хто вона є насправді.

Мене звати Марк. І це — історія нашого повернення додому.