Розділ 5

28 грудня 
  Цілими днями слухаю пісні Бумбокс на повторі. І на повторі в голові:
«І раптом все змінилось навколо
Проблеми ціни сни сподівання
Роз'їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім

Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити

Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні тисячі вас мільйони
В Ізраїлі Канаді на Кріті.

Є спогади про те як було все,
Надії є на те як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани - ми люди!»

  Інколи так сильно хочеться знайти людину, яка мене покохає, піклуватиметься про мене і яку я кохатиму та всіляко підтримуватиму навзаєм! Хочеться ніжності, обіймів, поцілунків… Хочеться, щоб мене кохали навзаєм і окрім мене більше нікого не бачили! І щоб захищали… Але цього не станеться, ніхто не полюбить таку, як я.

Батьки сваряться на мене за те, що я вночі дивлюся фільми і читаю, бо світло випалюється, а вдень сплю і не допомагаю нічого по хаті. Я незнаю, що я ще маю допомагати, якщо й так прибираю і готую батькам їжу?.. А батько в один із недавніх вечорів напився і сказав, що якщо я випалюватиму світло вночі, то щоб я йшла на роботу і заробляла гроші і сама за нього платила. Не думаю, що аж стільки багато за те світло набігає коштів… 
   Я б хотіла не світити світло вночі, а робити всі мої улюблені справи вдень, але чомусь саме вночі мені так добре і натхненно, коли навколо тихо, не чутно жоднісінького шуму, немає ні людей, ні автомобілів, навіть собаки і ті перестають брехати! Лише я, фільми, книги, тиша і чай. Ідеальне проведення часу! А якщо ще вийти на двір і дивитися на магічно прекрасне зоряне небо, то можна так простояти, аж поки не почну мерзнути! Але це того варте!

30 грудня
Мені завжди подобалися американські традиції дарування подарунків на Різдво чи на Новий рік – все по-сімейному затишно, тепло, інколи кумедно(як у фільмі «Освідчення» із Сандрою Баллок), але це завжди про світле почуття любові, про теплі родинні зв′язки, про сім′ю врешті-решт і про любов. Шкода, що в нашої родини немає таких традицій. Я минулого року намагалася започаткувати дарування подарунків на Новий рік: подарувала мамі гарну книгу і нову шкіряну сумочку, а батькові – тример з купою насадок. Я відкладала кишенькові кошти десь півроку чи навіть більше, бо так загорілася цим бажанням мати таке ж сімейне свято як у фільмах. Батьки були приємно вражені і я була щаслива від того, що їм сподобалося і навіть трішки запишалася собою! Аж поки тато в обід не пішов випити з друзями, а повернувшись почав до мене прискіпуватися з претензіями, мовляв, де це я стільки коштів взяла на такі недешеві подаруночки? Я відповіла, що назбирала. А він сказав мені і мамі, що я ці кошти вкрала, що на тому тижні в нього зникла велика купюра. А зі злості і розпачу випалила, що може треба менше пити, то і гроші не зникатимуть! А він на мене замахнувся і ледь не вдарив! Добре, що мама його зупинила і почала лаятися на батька. Правда вони потім ще до ночі продовжували сваритися. Я в той день більше не виходила з кімнати, ридаючи в подушку - проплакала кілька годин, поки не заснула після затяжної істерики.
Тому подарунків я більше не дарую.

31 грудня.
Що ж, ось і Новий рік на носі. Хотілося б, щоб він приніс мені лише хороші моменти радості і щастя. А ще – хотілося б нарешті зустріти людину, яка мене дійсно любитиме, оберігатиме, захищатиме, з якою я буду в безпеці і якій я довірятиму. 
Відпишуся вже мабуть завтра, бо сьогодні треба багато чого зробити: сходити в магазин з мамою та придбати всі необхідні продукти, прибирання, зробити 4-5 страв, салатів, все варити, тушкувати, накрити стіл, тому що до батьків прийдуть гості! День перед Новим роком – завжди марафон якийсь.
Отож, друзі, всім щасливого Нового року! Нехай ваші мрії здійснюються, нехай з вами частіше трапляються дива, а життя хай буде сповненим радісних та веселих моментів! Happy New Year!