Розділ 3

27 вересня
В школі я цілий день читала книгу на перервах і навіть на деяких уроках! Вона настільки цікава, що неможливо відірватися! Аня і Віка привітали мене з минувшим днем народження і подарували дрібнички: Аня – рушник і шоколадку, а Віка сказала, що подарує подарунок пізніше, бо зараз в неї немає коштів. Я трохи засмутилася, але приємно і звичайні привітання.
В їдальню я перестала ходити. Їм коли приходжу додому після навчання. Але навіть це не допомагає знижувати вагу. На фоні інших однокласниць я виглядаю як гора. Про те, щоб бути комусь цікавою я навіть не мрію. В паралельному класі я дуже гарний хлопець. Він завжди ходить сам, постійно в чорному одязі, зі штанів звисає товстий ланцюжок і його образ робить його схожим на соліста рок-гурту. Можливо в нього є свій власний гурт, незнаю, але так здається. Він єдиний, хто мені подобається в цій школі. Я б дуже хотіла звернути його увагу на себе, сподобатися йому, заговорити... Але він ніколи не зверне увагу на таку товсту дівчину, як я. Тож, для того, щоб йому сподобатися, мені потрібно схуднути і мати таку струнку фігуру, як у інших красивих дівчат на сторінках журналів, які я обожнюю читати і з нетерпінням чекаю їх випуску кожного місяця! І тоді в мене все буде добре! Все! Вирішено! Від завтра починаю нове житті зі здоровим харчуванням, ніяких солодощів, жирного, смаженого, лише здорові продукти!

25 жовтня
  Ура, канікули! Можна нарешті цілими днями дивитися «Сабріна – юна відьма» і нічого не робити! Ну, це я зможу робити після того як приберуся в будинку, помию посуд, приготую батькам їсти, поскладаю речі. А потім можна буде відпочити. Якщо батько не вирішить прийти раніше і забрати в мене пульт від телевізора. Тоді ніякої «Сабріни..» я не побачу, тому що він буде дивитися свої детективи.
Та навіть те, що я на канікулах щодня займатимуся хатніми справами не зіпсує мені настрій, бо в мене є ще три недочитані книги!!! І до кінця тижня я їх осилю!
Стосовно моєї дієти – в мене знову нічого не вийшло, я знову не втрималася і піддалася солодкому. Ненавиджу солодке! Якби не воно – в моєму б житті все було добре, я була б струнка, як інші дівчата і мене б любили, я не була б замкнена і зі мною спілкувалося б більше однокласниць! А так – я така нікому не треба, ніхто мене таку не полюбить і навіть не подивиться в мій бік! Ненавиджу солодке, бо в мене залежність від солодкого! Ще мама, наче спеціально – купує і приносить додому то цукерки, то печиво, чи тортик! Знає ж, що я намагаюся не їсти солодкого і все одно купує! Їй добре – вона худа все життя, не те що я… Кажуть, що я пішла в бабусю, яка була теж такої тілобудови. Дивно, але в бабусі був чоловік, незважаючи на те, що вона була повна. За що він її покохав? Чи може вони одружилися просто, бо не було інших варіантів? Цього вже я не дізнаюся, бо вони померли до мого народження. Сумно.
 28 жовтня
Аня позвала мене в гості. Ми дивилися цілий день серіали і пили чай. Вона запропонувала мені обід, але я відмовилася, я вдома поїм, коли ніхто не дивитиметься на мене, бо це якось ніяково і некомфортно. А вона пообідала і потім ще з′їла булочку. Вона така худюча і може дозволити собі їсти що завгодно! В мене так не виходить, в мене немає сили волі.