Запис №9

(Запис зроблено весняним вечором. На сторінці — липкий слід від меду, відбиток розгніваного кулака та кілька відірваних пелюсток червоної гвоздики)

«Златко, шукати кохання в інтернеті — це як гадати на кавовій гущі, яку вже хтось пив. Шанс знайти принца є, але частіше за все на дні залишається тільки гіркий осад, чийсь брудний слід і купа згаяного часу».

(із невиданих порад Тьоті Рози про цифрову епоху)

ВЕСНЯНЕ ЗАГОСТРЕННЯ: Операція «Тіндер» проти здорового глузду

Весна, як-не-як...

Після евакуації Маріка з його сухими штурпаками та боргами в казино, у моєму серці (і на дивані) утворився чистий, незасмічений вакуум. Ну й вирішила я, наївна театральна душа, що пора шукати кохання.

А де його шукати дівчині, в якої взагалі немає вільного часу?

Між парами в коледжі, майбутньою сесією та прийомами VIP-лохів у фіолетовому балахоні єдиним логічним рішенням здався сайт знайомств.

Офіційно заявляю: краще б я тричі прочитала Шекспіра староанглійською мовою для скаженої корови тітки Люби.

Лови мій особистий хіт-парад весняного Тіндер-жаху.

КАТАЛОГ КАНДИДАТІВ: Галерея Тіндер-монстрів

Кандидат №1: Бред Пітт на глибокій пенсії.

На фото в профілі був ну чистий голлівудський красень.

Перша зустріч відбулася в парку, все так романтично... поки на мене не вийшов дідусь за 70+.

Зате я тепер знаю абсолютно все про бджіл, про вулики та прослухала тригодинну лекцію, як правильно підгодовувати бджіл узимку.

Милий дідок, насправді.

Якби під час палкої промови про трутнів у нього щелепа не губилася, було б узагалі супер.

Але якщо чесно — непоганий варіант після Маріка.

На прощання подарував трилітрову банку меду.

Ладно, вже добре, хоч чай солодкий поп'ю.

 Кандидат №2: Султан із Зімбабве.

На фото були пальми, білий пісок і розкішний прес.

Сказав, що хоче «скромне побачення всліпу».

Приходжу.

На мене чекає хлопчик вагою під центнер і вище двох метрів.

Багатий, так сказав.

Має аж 20 корів у рідному селищі й одразу запросив у гості.

Але з'явився маленький нюанс: удома в нього вже є дві жінки, а зараз він шукає третю — суто «для разнобразія».

Дякую, звісно, але Пані Зара в гарем до корів третім номером поки не записується.

 Кандидат №3: Любвеобільний експериментатор.

Від цього кавалера я тікала так, що п'ятки сверкали.

Чоловік одразу вирішив перевірити моє лібідо в дії, дуже настирливий і любвеобільний.

Як виявилося, має законну дружину, а на сайті шукав третю компаньйонку «для компанії та експериментів».

Тьху, збоченець, обійдешся без експериментів.

 Кандидат №4: Гастрономічний падлюка.

Прийшов, розповів про свою «високу духовність», пообідав у ресторані по подвійному тарифу за мій рахунок і просто втік через туалет, поки я відвернулася.

Щоб на тебе гикавка напала на три дні, або щось ще гірше зі шлунком сталося, шахрай недороблений!

 Кандидат №5: Фінальний бос (Мамин діамант).

Чоловіку 40+ років, на фото все виглядало нормально й адекватно.

Прийшов на побачення... точніше, на смотрини.

Бо притягнувся з мамою.

Поставили мене посеред кафе й почали оцінювати, чи гідна я їхнього скарбу.

На додачу він подарував мені гвоздики.

Певно, біля якогось пам’ятника поцупив, бо стрічечка на них була патріотична.

Дякувати Богу, що хоч не з кладовища приніс.

Я хоч і не забобонна, але це вже повний край.

Мама весь вечір дивилася на мене через лорнет, наче перевіряла мої чакри на наявність кредитів.

 Нотатки на полях (Реакція мого магічного синдикату)

 Борюсік «Боров» у дикому захваті:

Побачив на столі трилітрову банку меду, засяяв своїм новим золотим зубом і крутить срібний перстень-череп.

Дуже просить у мене контакти «гастрономічного падлюки», який втік від рахунку.

Каже, що хоче ввічливо пояснити хлопцю правила ресторанного етикету та влаштувати йому «творчу кризу щелепи».

 Мишко ірже в підвалі:

Сервери гудуть від його сміху.

Малий хакер грозиться заблокувати мені доступ до Тіндера на рівні провайдера ради моєї ж безпеки, бо його алгоритми не розраховані на таку концентрацію ідіотів на один квадратний метр.

 Еля вже діє:

Моя подруга-секретар за стінкою в «Магічній лавці» вже з серйозним обличчям пакує мені чорну хустку.

Каже:

— Злато, я зібрала тобі стартовий набір для монастиря. Чорні свічки, ладан і трав’яний чай. З такими кандидатами — це єдиний вихід врятувати нервову систему.

 Фамільяри підігрують:

Кіт Мар ліниво вилизує лапу біля банки з медом, а крук Мун переїхав на люстру й тепер знущально хрипить на весь салон голосом зімбабвійського кавалера:

«Третьою будеш? Гроші вперед!»»

Вообщим, я зав'язую з побаченнями.

Офіційно.

Піду в монастир.

Нерви мої не витримають таких кандидатів, а театральний грим і чорна вуаль мені там теж знадобляться — буду найстильнішою послушницею.

Повертаюся до роботи, бо краще розгрібати проблеми міських депутатів, ніж вилучати гвоздики з патріотичними стрічками від сорокарічних маминих синків!