Запис №5

(Запис зроблено приблизно через пів року після відкриття салону. На сторінці — відбиток круглої печатки з емблемою «Пані Зара» та пара крапель від полуничного варення)

«Златко, якщо багата жінка приходить до тебе з підозрами, що її зурочили — не поспішай діставати карти. Спочатку подивись на її манікюр. Якщо нігті зламані — вона шукає винного у своїй затурканості. А якщо манікюр свіжий і дорогий — вона просто хоче, щоб ти підтвердила її найгірші здогадки про чоловіка»

(із кухонних лекцій Тьоті Рози)

КРУАСАНИ З ПОДВІЙНИМ ДНОМ: Справа про відьмацький глютен

Ми працюємо вже шість місяців, і я починаю розуміти, чому Тьотя Роза зрештою втекла в Ізраїль. Рівень людської фантазії в нашому місті просто не має меж.

Прокуратура про корову тітки Люби вже давно забула (бо Квітка тепер дає рекордні удої під класичну музику, а тітка вважає мене ледь не святою), зате до нас прийшла нова VIP-клієнтка.

Знайомтеся — пані Елеонора, власниця мережі елітних кондитерських «Шоко-Ля-Ля».

Жінка-танк.

Три золоті ланцюги на шиї, соболина шуба посеред теплої осені й обличчя таке суворе, ніби вона особисто приймала іспит у Сатани й поставила йому трійку.

Вона прийшла з дикою проблемою: конкуренти навели порчу на її фірмові круасани з мигдалем.

Мовляв, останні два тижні випічка черствіє за дві години, тісто не підходить, а покупці масово скаржаться на смак.

Елеонора була впевнена, що її нову кухарку зурочили через сіль, підкинуту під поріг.

 Клієнтська картка №024 (Глютеновий екзорцизм)

Клієнт: Пані Елеонора — шоколадна королева місцевого розливу.

Магічний діагноз:

«Прокляття сухих дріжджів та заздрості».

Звучить тупо, але вона кивала так серйозно, ніби я цитувала древній манускрипт.

Реальність (техно-шпигунство від Мишка):

Рудий за п'ять хвилин зламав внутрішні камери спостереження на кухні її головної кондитерської та перевірив накладні.

Навушник у моєму вусі мало не вибухнув від його реготу:

 «Злато, кондитери ні до чого! Її новий шеф-кухар Марк — а за паспортом він взагалі Микола з Жмеринки — тупо тирить преміальне французьке вершкове масло по 400 гривень за пачку, замінює його на найдешевший рослинний маргарин "Сонечко", а справжнє масло перепродає через фейковий акаунт на OLX! Я навіть знайшов його оголошення!»

 Обряд «Священного Борошна» проти OLX-шахраїв:

Я зрозуміла, що треба діяти ефектно, але справедливо.

Карати злодія — це ж благородна справа, правда?

Мій театральний факультет урочисто увімкнув режим «Гамлета».

Я змусила пані Елеонору принести мішок борошна з її пекарні.

Розсипала його по столу, запалила чорні свічки, приглушила світло старою педаллю дим-машини.

Мишко ввімкнув через Bluetooth-череп низькі вібрації, від яких у кондитерки аж затремтіли щоки.

Я почала водити руками над борошном, закотила очі й заговорила трагічним напівшепотом:

— Я бачу... бачу духів Франції. Вони плачуть від болю! Елеоноро, порча лежить не на стінах — порча ходить на двох ногах і носить білий ковпак! Демон Марк... ні, його справжнє демонічне ім'я — Микола! Він підміняє золото коров'ячого молока на отруту із соняшникових полів! Він продає твій успіх через магічні цифри О-Л-Х!

Елеонора аж рота відкрила.

Схопилася за серце:

— О Господи... Микола?! Новий кухар?! Маргарин?!

— Саме так! — загрозливо вигукнула я, підсипаючи в ладанку трохи сухої кориці для запаху. — Духи кажуть, що якщо ти прямо зараз поїдеш на кухню і перевіриш нижню шухляду його шафки, то знайдеш там коробки дешевого жиру, а в телефоні — докази зради!

 Нотатки на полях (Підсумки кондитерської війни)

Тріумф:

Елеонора вилетіла із салону як фурія.

Вже за дві години Мишко скинув мені відео з камер: пані Елеонора особисто била кухаря Миколу мішком маргарину по голові прямо перед переляканими офіціантами.

Наступного дня вона прислала нам три велетенські коробки справжніх, свіжих, шалено смачних круасанів і п'ять тисяч гривень «на розвиток храму магії».

Поведінка команди:

Кіт Мар відхопив собі найкращий круасан із шинкою, який Елеонора принесла як «жертву духам».

Тепер сидить, миє лапу й дивиться на всіх так, ніби це він особисто розкрив злочин століття.

Крук Мун під час сеансу вирішив підіграти.

Коли я сказала слово «OLX», цей пернатий паразит раптом ідеально скопіював звук сповіщення Вайбера.

Елеонора мало не розплакалася й вирішила, що це «сигнал із космосу».

Борюсік знову заляпав куток сторінки — цього разу кремом від заварного тістечка.

Зате пообіцяв, що якщо кухар Микола захоче мені помститися за втрату роботи, то він йому «швидко організує індивідуальну дієту без використання щелепи».

Дуже милий ведмідь.

Совість:

Чисто на душі.

Злодія викрили, бізнес жінки врятували, Мишко отримав премію на новий килимок для мишки, а я нарешті змогла відкласти гроші на нормальні зимові чоботи, бо мої вже остаточно розвалюються.

Ми працюємо вже пів року, гроші потроху капають на рахунок адвоката Захара.

Усе стабільно, тихо й зрозуміло.

Ніякого серйозного криміналу.

Звичайні життєві дурості та дрібні зради.

І слава Богу.

Мені цього спокою вистачає з головою.

Хоча, знаючи моє життя, якщо все стало надто тихо — значить, Всесвіт просто заряджає нову халепу.