Запис №4

(Запис зроблено пізно вночі. На сторінці розмиті чорнилом плями — схоже, від сліз, які поспіхом витерли рукавом)

 «Знаєш, Златко, найпростіше — це обібрати до нитки того, хто тобі вірить. Але якщо ти забереш у людини останню надію, твій вівтар згорить, а твої карти показуватимуть лише порожнечу. Майстерність не в тому, щоб нажитися, а в тому, щоб людина пішла від тебе з легшим серцем».

(Тьотя Роза казала це рідко, але завжди дуже серйозно)

 СОВІСТЬ — ЦЕ ДУЖЕ БОЛЮЧА ШТУКА

Мені паскудно. От просто хочеться вити на весь цей кришталевий реквізит і фіолетові штори.

Сьогодні весь день перед очима стояла тітка Люба зі своїми потрісканими руками, якими вона стискала ті пом'яті купюри.

Ну яка ж я дурна…Який ще «тотем трави»?иЯкий Шекспір староанглійською?

Я ж хотіла як краще. Хотіла зробити красиве шоу, щоб вона хоч трохи відволіклася від своїх проблем, повірила в диво, заспокоїлася…

А в результаті її нещасна корова втекла в ліс, а сама тітка Люба лишилася наодинці з кредитом за трактор.

Так, мені потрібні гроші. Так, Захар — єдина моя рідна кров, і я витягну його з тюрми, чого б це не коштувало. Але не такою ціною. Не за рахунок жінки, яка принесла мені останнє.

Я не змогла залишити ті дві тисячі в касі.

Вони мені буквально руки пекли.

ОПЕРАЦІЯ «РЯТУВАННЯ КВІТКИ»

Сьогодні о шостій ранку я зібрала термінову нараду свого цирку шапіто.

Вивалила гроші перед Борюсіком і Мишком та сказала:

— Так, хлопці. Мені байдуже на заяву в прокуратуру. Але корову ми знайти зобов'язані. Якщо Квітка пропаде — я закриваю салон, іду працювати хоч кондуктором, хоч прибиральницею й сама виплачую тітці Любі збитки.

Борюсік спочатку кліпав очима, а потім раптом якось дуже тепло посміхнувся.

Поплескав мене по плечу своєю ведмежою лапою — я ледь у стіл носом не влетіла.

— Златунь… ну ти даєш. Захар би то бабло давно загріб і забув. А ти дурна хороша людина. Поважаю. Спокуха. Мої пацани зараз увесь ліс прочешуть. Корів ми ще не шукали, але все буває вперше.

А рудий Мишко поправив окуляри й одразу ввімкнув режим генія:

— Навіщо ліс топтати? Я вже заліз у чат мисливців того району. А ще в знайомого є дрон із тепловізором. Він ним весілля знімав, але для пошуку корови теж підійде.

Я мало їх обох не розцілувала.  Банда моя нещасна.

Нотатки на полях:

Мій маленький секрет

Поки Борюсік збирав свій «спецзагін», я тихцем дістала зі схованки ще три тисячі гривень.

Ті самі, що відкладала собі на осінні чоботи, бо мої вже тримаються на чесному слові й суперклеї.

Склала гроші в конверт разом із тими двома тисячами.

Коли знайдемо Квітку, Борюсік непомітно підкине конверт тітці Любі.

Скажемо, що це «компенсація від духів за моральну шкоду».

Обійдуся без нових чобіт.

У мене й так життя достатньо циркове, щоб ще переживати через дірки в підошві.

Поведінка фамільярів:

Кіт Мар сьогодні весь вечір сидить у мене на колінах і мурчить так голосно, ніби намагається заклеїти мою совість своїм котячим моторчиком.

А крук Мун перестав каркати своє фірмове:

— Гроші вперед!

Натомість цей пернатий готичний паразит притягнув мені у дзьобі маленьку ромашку.

Поклав просто на щоденник. І тихо каркнув.Наче заспокоював. Я не відьма.

Я просто дівчина, яка заплуталася у власних ролях і дуже хоче врятувати брата, не втративши при цьому себе. І я точно знаю одне:

Пані Зара може дурити багатих ідіотів, які крадуть мільйони й шукають порчу на свої офшори.

Але прості люди через мене страждати не повинні і  вже хотіла закрити щоденник, коли телефон у кишені коротко завібрував.

Повідомлення від Мишка. «Злато.иМи знайшли Квітку. Але тобі краще приїхати самій».

І чомусь після цих слів у мене всередині стало дуже холодно.

 Запис №4

(Запис зроблено пізно вночі. На сторінці розмиті чорнилом плями — схоже, від сліз, які поспіхом витерли рукавом)

 «Знаєш, Златко, найпростіше — це обібрати до нитки того, хто тобі вірить. Але якщо ти забереш у людини останню надію, твій вівтар згорить, а твої карти показуватимуть лише порожнечу. Майстерність не в тому, щоб нажитися, а в тому, щоб людина пішла від тебе з легшим серцем».

(Тьотя Роза казала це рідко, але завжди дуже серйозно)

 СОВІСТЬ — ЦЕ ДУЖЕ БОЛЮЧА ШТУКА

Мені паскудно. От просто хочеться вити на весь цей кришталевий реквізит і фіолетові штори.

Сьогодні весь день перед очима стояла тітка Люба зі своїми потрісканими руками, якими вона стискала ті пом'яті купюри.

Ну яка ж я дурна…Який ще «тотем трави»?иЯкий Шекспір староанглійською?

Я ж хотіла як краще. Хотіла зробити красиве шоу, щоб вона хоч трохи відволіклася від своїх проблем, повірила в диво, заспокоїлася… А в результаті її нещасна корова втекла в ліс, а сама тітка Люба лишилася наодинці з кредитом за трактор.

Так, мені потрібні гроші. Так, Захар — єдина моя рідна кров, і я витягну його з тюрми, чого б це не коштувало.

Але не такою ціною. Не за рахунок жінки, яка принесла мені останнє.

Я не змогла залишити ті дві тисячі в касі.

Вони мені буквально руки пекли.

ОПЕРАЦІЯ «РЯТУВАННЯ КВІТКИ»

Сьогодні о шостій ранку я зібрала термінову нараду свого цирку шапіто.

Вивалила гроші перед Борюсіком і Мишком та сказала:

— Так, хлопці. Мені байдуже на заяву в прокуратуру. Але корову ми знайти зобов'язані. Якщо Квітка пропаде — я закриваю салон, іду працювати хоч кондуктором, хоч прибиральницею й сама виплачую тітці Любі збитки.