12 глава

Марк лежав на ліжку і згадував фрагменти вчорашньої ночі. Вона ніжно тримала його за руку, перебувала щасливою і робила його щасливим. На його лиці мимовільно з'явилась усмішка. Кер. Керін. Хмикнув і встав. Щось магічне. Справді. Він зімкнувши брови намагався бути серйозним, та посміхався. Запустив руку у волосся, як так вийшло що його повалила якась дівчинка? Сам собі дивувався.

…

Кейт пішла на місце призначення. За столик сьомий. Ресторан був звичайним, прості столики тільки вид гарний. Перебування пістолета неприємно пекло їй у грудях. Може погарячкувала, адже хлопець також міг шукати своє кохання. Так само як і вона. З пістолетом перебір можливо, ну якщо буде чіплятися при людях, у неї є балончик. Вона очікувала всього, тільки не такого. До неї підійшла дівчина. Спочатку Кейт подумала що можливо вона переплутала столики, але це був сьомий, або ця дівчина помилилась.

- Вибачте, ви Кейт? - сказати що вона була в шоці нічого не сказати. - А ви ще красивіші ніж на фото.

- Це столик сьомий, ви могли переплутати. - дівчина молилась щоб це було якоюсь помилкою та просто недорозумінням.

- Ні, це точно ви. - Брюнетка сіла за столик і оцінюючи подивилась на Кейт. - Я ж впізнала вас по фото.

- Вибачте, та я сумніваюсь що вас звати Тимур. - вона спробувала відшуткуватись.  

- О ні мене звати Тарі. - дівчина простягнула руку. Небесні очі відповіли на жест простягнувши мармурову ручку. - У вас м'яка рука, приємна.

Аж тут до Кейт дійшло вона потрапила у передрягу з орієнтаціями. Ну вона не мала нічого проти, просто. Це дивно і вона тільки по хлопцям. Кейт вирішила зупинити потік компліментів у її сторону. Можливо це прозвучить різко та так потрібно.

- Слухайте, - вона зупинила дівчину, - Мені не подобаються дівчата.

Як би жорстоко це не було, та це правда. Не можна брехати людині ні при яких обставинах.

- Я розумію. - дівчина пом'ялась. - Ми могли б спробувати. - Тарі поклала свою руку на мармурову, вона знала що це провал, та остання спроба.

- Вибачте, але ні. Це остаточна відповідь. Та ми могли б дружити. - Кейт серйозно не хотіла образити цю людину, дівчина сумно подивилась у вікно і пустила руку Кейт.

- Я не вмію дружити з дівчатами. - Тарі встала. - Шкода, що відповідь остаточна.

І вона пішла. Кейт стало дуже погано. Чому не щастить? Вийшла на вулицю. Від безвиході вона роплакалась. От що робити? Щастя було так близько, їй залишалось тільки простягнути свою руку, та все розбилось об сувору реальність. Дівчина витирала гарячі сльози і справді не розуміла, чому все важко рівно настільки наскільки й легко? Зітхнула. Цей театр світу занадто прогнив із середини.

…

(Потім )

Ніколь увірвалась на роботу.

- Вибачте я спізнилась.

- Все добре. - сказала Кейт.

- Де Оливка? - спитала руда. Дівчина оглянулась.

- Я прикрию її. - сказала Лі з-за бару. - Вона сьогодні взяла відгул. І ми всі знаємо чому.

Ніколь задоволено посміхнулась, і пішла у кабінет. Залишивши сумку повернулась до роботи. Щасливі Штанці виліз із сумки. Кіт зацікавлено обдивився кімнату, згодом коли він все обнюхав пішов у основне приміщення та різко передумавши попрямував до кабінету Еда.

- Мяяяя. - пискнув він. Хазяїн кімнати виліз із за столу. Розміявся.

- Ти тут звідки. - він взяв кошеня за шкурку. Пішов разом із клубком шерсті до робочого столу. Хлопець незадоволено глянув на Чудо.

- Ну і морда. - сказав він.

- МЯУ. - в перекладі від котячого "На свою подивись."

- Якийсь ти не правильний. Не те чорний, не те білий. - продовжив свою трапезу. - Ще й малий. Ну і поколотило тобою життя.

- Мя. - кіт явно послав Еда. Скочив йому на коліна і запустив кігті.

- Чорт. - гукнув він. Ніколь почувши що Ед з кимось говорить зайшла.

- Ти чого, якщо люди з'їджають з глузду, то тобі потрібно злітати? - вона скептично подивилась на блондина. Та побачивши що бос тримає кошеня, ЇЇ кошеня. Руда підійшла і ніжно забрала його.

- Ти звідки тут узявся? - вона погладила його і поцілувала. - Вибач, він напевно якось... Не знаю.

- Як звати?

- Щасливі Штанці.

- А я б назвав клубок нервів. - він скептично оглянув кота а той у свою чергу повернувся до блондина дупою. Ніколь хмикнула.

- Слухай, - гордо почала вона. Ще чого, просити його? Ага, ну ну, біжить і падає. - Щасливі Штанці, буде ходити зі мною на роботу, а ще сидіти з тобою в кабінеті.

Блондин трохи здивований такою сміливістю встав з-за столу. Пухнастик зістрибнув на вільне місце. Вольтер підійшов до неї впритик і загрозливо ішов на Нікі. Поставив руку від дверей, загороджуючи шлях.

- Ти мені у моєму кабінеті будеш правила ставити? - він посміхнувся.

- Ха! Я тобі буду ставити правила, а знаєш чому? - вона не почувалась наляканою. - Тільки тому милий, що я знаю твій секрет.

Вона провела подушечками пальців по його рельєфному обличчі.

- Я знаю твій секрет, - задоволено підсумувавши цей факт, вона штовхнула його руку. - Хіба тобі хочеться ділити його між шістьома людьми.

Ед напружився.

- А мене ще не шантажували такі красиві. - врешті він посміхнувся. Взяв її за підборіддя. Ніколь застигла. Він мовчав, і вона також. Так і стояли. Хвилини тягнулись а її самовпевненість угасала. Раптом блондин подарувавши їй поцілунок в щоку, показушно промовив. - Я послідкую за твоїм другом, кохана.

Руда шоковано відкрила рота та промовчала. От же ж придурок! Показушний ідіот. Та він.! Її очі звузились.

- Я піду. - Ед густо почервонів почувши низький ніжний жіночий спокійний голос. Їй пасує бути спокійною. Двері захлопнулись.

- Мя. - кіт зацікавлено подивився на Еда, коти цієї породи розумні, і все розуміють.

- Ой, заткнись. - буркнув Ед, а Щасливі Штанці незадоволено скрутився в клубочок. Хлопець торкнувся щік які палали вогнем і були аж гарячими. Це всього лиш кров яка почала циркулювати швидше. Він раптом згадав про олівець який лежав на його столі. А що як...?