5 глава

    (Один день із життя Оливки. А може один                     особливий...))
Олівія встала о шостій ранку. Потерши очі пішла у ванну і одразу ж гупнулась об двері, чому двері до кухні були відкриті, вона не хотіла цього дізнаватись. Потерши те місце де вдарилась промовила:

- Аммммммммммммм, заживи... Гулько не рости.… Аммммммммммммм…. - і посміхнувшись пішла у ванну. Вона ще очі не відкрила по нормальному, а уже чистила зуби. Коли вода збудила дівчину до кінця вона жваво пішла на кухню. Зготувала собі бутерброд і заварила чаю з виноградом та імбирем який зробила сама. Оливка любила йогу, спокій і самотність. Любила бути на балконі і в пледі складати сценарії до свого життя, а що якби сталось так? А що якби вона не народилась? А якби в неї зараз був хлопець? А що якби вона не любила... Дівчина зітхнула. Нічого б не було. Мовчки пішла займатись йогою та дивитись фільми. Ось так і минає перша половина дня славнозвісної свахи. А потім вона іде до друзів.

- Привіт усім! - радісно гукнула вона ще на порозі.

- Ну привіт. - повернувся до неї Марк. - О сестро, чому знову запізнилась сестро?

- Сестра хотіла додивитись фільм, о брате, скажи де усі? - підіграла Оливка.

- Спершу плати.

- Марку, серйозно?

- Тааааааааак. - він побожно склавши руки з поважним видом подивився на неї.

- На. - вона поклала шоколадку на барну стійку,

- З тобою приємно мати справу, сестро. - він швидко взявши шоколад ропечатав його. - Вони там.  

- Подавись. - сумно сказала дівчина. І з чим пити чай? Оливка направилась у сторону гримерки. Ніколь заколювала волосся догори, Кейт зав'язувала фартушок меншого розміру, напевне знову з великим переплутала, Лео щось шукав у куртці.

- Привіт усім! - гукнула вона ще нормально не відкривши двері.

- О привіт Оливко, - промовила Нікі та з її рота тут же випали всі гренедлі та невидимки. - Блін!

- Дай допоможу. - сказала Кейт. - Привіт.

- Дякую. - полегшено зітхнула Дейвіс.

- Як життя? - спитав Лео нарешті знайшовши якусь карточку.

- Круто, а де Лі?

- Вона не прийде. - промовила Ніколь. - Щось із матір'ю.

- Мгггг - ствердно кивнула Кейт. Лео поспішно вийшов. Оливка замкнула двері і пішла у кабінку із шторкою кавового кольору. Вдягнула сорочку і спідницю. Дівчина відмітила що кеди пасують до форми.

- А що там із Едом? - сказала вона таким тоном що Нікі почервоніла.

- Олифко! - гукнула Кейт бо ж у неї у роті було ще дві невидимки.

- Я маю на увазі, чи вибачився. - викрутилась вона, Ніколь подивившись на дівчат у дзеркало зустріла їхні зацікавлені погляди.

- Він то вибачився. - почала руда. - Іще він подарував мені свій піджак і сказав що вибачається за все. - Дейвіс вирішила промовчати про поцілунок.

Оливка розплилась у посмішці і високо піднятою головою підійшла до Кейт.

- Не починай. - подруга закінчивши з пучком похитала головою.

- А я почну! - вона щасливо взяла Нікі за щоки. - Бачиш це дитя? Воно...

- Фона... - сказала руда трохи неправильно через руки Оливки на її щоках.

- …Вона удостоїлась стати героєм нашого Еда!

- Що?

- Фщо? - Ніколь швидко взявши Олівію за руки промовила: - Оливко, без образ, та я так не думаю. Ми з ним... Занадто різні.

- Краще різні, аніж схожі.

Кейт зачіпили слова про різність.

- Згодна із Оливкою. - Нікі зітхнула. - Пішли працювати.

Оливка як завжди розносила порції із блискавичною швидкістю. Вона любила свою роботу, любила своє життя, любила себе і усіх навколо себе.

- Якийсь новенький. - кивнула Кейт на брюнета.

- Я візьмусь за нього! - Оливка випрямивши спину підійшла до сумного силуета, - Доброго дня, чого бажа... - дівчина побачила знайоме обличчя. - Ти?

- Я. - потиснув плечима хлопець вставши. На його блідім обличчі через холодні риси обличчя було видно тривогу та хвилювання.

- Чого бажаєте? - вона гордо подивилась у вікно.

- Олівіє.

- Сядьте, і скажіть чого бажаєте, а якщо ні, то скатертиною вам дорога. - стиснувши губи, вона намагалась триматись та ручка в її руках тряслась.

- Дайте мені вашого найдорожчого віскі.

- Розкидаєшся грішми?

- А тобі є діло?

- Ні немає. Ви можете підійти до бару.

- Я хочу за столиком. - він вперто подивився їй у очі.

- Тоді наша офіціантка вам принесе.

Він взяв її за лікоть.

- Я хочу щоб ти. - це прозвучало настільки ніжно та довірливо. - Будь ласка.

- Добре. Бажання клієнта закон. - все-таки промовила Оливка. Вона повернулась назад.

- Що це було? - Ніколь шепнула це Кейт яка сама зацікавлено споглядала за дівчиною.

- Може знайомий. - вона прикусила ніготь мізинця. - Не дуже хороший...

- Зроби віскі. - Олівія підійшла до Лео. Той широко посміхнувся але посмішка спала з його лиця.

- Щось сталось. - скоріше ствердно промовив він.

- Що? Ні. Нічого.

- Давай без цих усіх ваших тупих, "Я спокійна..." - він драматично покривився. - О ні, у мене щось сталося, тільки я не розкажу Лео, тому що ми вчора познайомились.…

- Ну Добре, добре. - вона сумно посміхнулась. - Цей новий тип, для мене не зовсім новий, ми з ним не гарно розійшлися, а тепер він хоче розмови.

- Пропонуєш вмішатись? - він налив у широкий стакан віскі і вкинув льоду.

- Що за технічні шоколадки? - втрутився як завжди безцеремонно Марк та подивився на дівчину.

- Не варто. Я і сама можу. Технічні шоколадки закінчились. - вона взяла на тацю, дороге віскі і підійшла до клієнта.

- Ваше віскі.

- Сядь.

- Удома буду сидіти.

- Ми поговоримо. - він так само вперто дивився на неї.

- Вибачте, та послуги з робітниками будете в іншому місці замовляти, і ви явно знаєте я в якому.

- Чому ти така вперта?

- А чому ви такі не ввічливі?

Він одним рухом випив пів стакана віскі.

- Давай просто поговоримо, чому ти вічно як дитина? Ми можемо все вирішити.

- Сем, тому що ми вже все вирішили. Ти сказав усе, я усе зрозуміла. Всі залишились при своєму. А тепер вибач, у мене робоча ніч. - вона пішла.