4 глава

- Чому ти така червона? - спитала Кейт,

- Я ? - відповіла Ніколь.

- Та ні, я. - посміхнувся Марк.

- Тут якось душно. - вона встала. - якщо ви не проти, тоді я вийду подихати.

Руда вийшла. Оливка одразу ж змовницьки прихилилась до компанії.

- Я кажу вам! Ми коли про Еда згадали вона так почервоніла... - дівчина мрійливо подивилась у вікно.

- Оливко, фільтруйся! Тут і справді душно. - Лі розбила фантазії Олівії про те як вона вже няньчить дитину цих двох.

- Ех... - Лео зітхнув. - хоча мені також здалось що щось тут не так. Вона серйозно почервоніла.

- Але ж ніхто не червоний! - Оливка вказала на Ніколь у вікні. Дейвіс тим часом притулила свої руки до щік. Що це з нею? Чому так гаряче? Цей клоун бісить же її, чи може бісив?.. Нікі згадала його обличчя. "Обпечешся..." Ніколи! Цей ідіот ще зрозуміє з ким зв'язався. Ніколь різко зайшла досередини. Всівшись за стіл вона спокійно промовила:

- Розкажіть про себе ще.

…

Ед перебирав папери про те щоб знести будівлю. Задзвонив телефон. Побачивши небажане слово на екрані Вольтер взяв трубку.

- Ало. - холодно промовив він. - Давай швидко, я зайнятий.

- Ти все ще не здаєшся? - жіночий голос вивів його із себе, та блондин не подав і виду, встав з крісла і нервово підійшов до вікна.

- Я не здаюсь.

- Я тебе в порошок зітру. Ти зі своєю конторою не протримаєтеся і місяця. - і вибила.

Ед стиснув смартфон у руці, а от це вже не жарти.

…

Ніколь вставши з крісла, на якому читала, одягнулась як звичайно, взяла коротку форму яка ледь прикривала їй зад, і пішла у бар. Там привіталась з усіма як зазвичай і пішла переодягатись. Нікі вийшла і прийшла за бар, Марк побачивши її в такому вигляді, пирхнув сміхом.

- Що таке? - спитала руда та так і не дістала відповіді.

- Чого це ти так іржеш? - Оливка побачивши міс Дейвіс тут же почала сміятись.

- Чому ви смієтесь? - почервоніла Ніколь.

- А чому ти вдягнула стару форму стриптизерш? - тихо спитала Кейт яка вийшла з-за кута кімнати. Аж тут до рудої дійшло. Марк і Оливка ще більше почали реготати, та так що Оливка вже спиралась на Марка. Зла як чорт Нікі що є сили грюкнула дверима кабінету до Еда.

- Ти придурок?! - гукнула вона. Вольтер почав реготати. - Чого ти ржеш як кінь? Якого дідька ти дав мені форму стриптизерш!?

Ед прикрив руками обличчя від сміху.

- Пробач... Я просто...- він казав це між нападами сміху, дуже уже в задоволення йому було наглядати за такою Ніколь. - Почекай. - він витягнув телефон і почав фотографувати її.

- Ти? Що робиш ідіот?! - руда підійшла і відібрала в нього телефон. - Перестань іржати а те я тобі пику розіб'ю.

Ед зупинився, замість того він лукаво посміхнувся.

- Ти? Мені? - він підійшов до неї ближче і вже дивився згори вниз. - Ну спробуй.

- Видай мені нормальну форму.

- Та тобі і ця пасує! Хоча декольте завелике, але всеодно непогано.

- Видай. Форму. Зараз же.

- Я не перестав сміятись, чому ти мені не вмажеш? - він посміхнувся ще ширше. - Чи може боїшся вату з декольте загубити?

Вона стиснувши кулак вдарила що є сили по носі. В ударі було стільки злості, що його голова відкинулись назад. На шум прибігли усі. Ед витер кров що сочилась із носу і пішла аж до підборіддя. Нікі розвернулась і пішла, а по її щоках текли сльози. Це вже занадто.

- Що сталось? - Лео подивився у слід Ніколь яка гордо піднявши голову вийшла.

- Жарт вийшов з-під контролю. - Ед витирав кров та все-таки вона крапала на сорочку.

- Не погано б'є. - підмітив Марк.

- Лео принеси аптечку, - сказала Кейт, своїм тихим спокійним і невинним голосом. - Ед, це було жорстоко, вибачтеся. Це реально образливо. - вона промакнула  ватку.

- Знаю. Я сам.

- Я піду за нею. - Оливка рвонула на двір, і побачила Нікі яка сиділа на лавочці і плакала. Дівчина підійшла до неї ближче.

- Залиште мене. - всхлипнула руда. Зеленоока поклала руку їй на плече.

- Я думаю він не хотів.

- Як би він не хотів, він би не зробив так.

Оливка зрозуміла що вона права.

- Розумієш, він якось дивно відноситься до тебе. - дівчина затамувала подих. - Він якось дивно сприймає тебе,між вами ніби тиха війна.

Нікі витерла сльози.

- Що ж робити?

- Думаю він вибачиться, потрібно просто почекати. А тепер ходімо, я видам тобі форму.

Вони зайшли всередину. Ед все ще порався із раною. Кейт підійшла до Ніколь.

- Вибач, Ед не жорстокий, не злий і не поганий. Просто він дивно поводиться. Тримайся. - вона поклала свою мармурову ручку на плече міс Дейвіс. Та лиш кивнула. 
Форма була простою довга спідниця до колін і не прилягаюча, сорочка під шию, і справді не вульгарна форма. До всього чорний маленький фартушок. Як у всіх офіціантів. Ніколь переодягнулась і приступила до роботи. Просто мовчки працювала. Ед так само мовчки сидів у кабінеті. 
23:00 робочий день закінчився.

- Бувайте. - кинув Лео взявши сумку на плече. Кейт підбігла до нього.

- Бувайте. - повторила вона за ним, і вийшла вперед а "кучеряве сонце" за нею.

- Тримайтеся брати і сестри мої. Ця робоча ніч закінчилась. - він склав руки і вдав що благословляє їх.

- Іди уже! - сказала Лі вийшовши слідом. - До завтра !

- Нікі, ти ідеш? - Оливка повернулась у сторону бару.

- Вона затримається. - з кабінету вийшов Ед. Олівія ледь стримавши усмішку, промовила.

- Добре, я тебе в сусідньому кафе почекаю 24/7 називається.

- Добре. - ледь стримала злість Ніколь і відвернулась від Еда. Оливка вийшовши на двір прошепотіла.

- Так, так, так, так, так! - вона потерла руки. - Сваха ніколи не програє.

- Ніколь, - зустрівши її байдужо-злий погляд він зітхнув. - Я справді перегнув.

- Охохохоо, перегнув м'яко сказано. - було видно як вона виходить з себе.

- Вибач. Я просто.. не знаю..

- Чувак, це вже вдруге! Так, де гарантія що це не станеться і втретє, і в четверте? І вп'яте і шосте і бла, бла, бла? - по її щоках потекли сльози яких було майже не видно.