1 глава

- По якому праву?! - агресивно заявила вона.

- Ось. - блондин показав папірець. Ніколь перечитала його. Все сходиться… Так як її магазин не приносив заробітку, його змушені були знести… - В якості моральної компенсації я дам тобі роботу, у свому ресторані.

- Іди до біса! - просичала вона. Забрала щоденник і втекла. Чому це відбувається з нею?

- Я допомогу запропонував! - прозвучав голос. 
Руда вже ненавиділа його. Мало того що він псих, так ще і життя їй ламає! Дівчина ішла по дорозі і забула, що вона в формі та забула свої речі. Червона від злості вона повернулась.

- Ви передумали?

- Я прийшла забрати речі.

- То це значить що ви погоджуєтесь.

- Що…? Ні!

- Давайте так, я вам буду платити у своєму ресторані утричі більше. У вас немає вибору Ніколь. - він сказав це так м'яко і довірливо. 
Вдих видих. Затамувавши подих вона підписала. 
- Супер. - раптом Ед став серйозним. - Квіти ми розвеземо по магазинах. Особисті речі можете забрати. І завтра о сьомій ранку. Чекаю вас Ніколь.

- А ким я… буду працювати…?

- Офіціантом.

"Що?!" На таке дівчина не погоджувалась. В сенсі офіціантом?! Та вибору не було. Зробивши миле лице вона попрощалась а вже на виході пробурчала "Клоун…" Ед у свою чергу вдав що не почув.

Ранок, перші промені нахабно торкаються лиця рудоволосої красуні. Жовте небо так і кличе її до вікна, пробурчавши щось собі під ніс вона встала і потягнулась. Взувши тапочки зеленоока неспіша почовгала до ванної. Згадавши про те що сьогодні її перший робочий день вона привела себе в порядок.

- Ну годі Ніколь, а те вони оскаженіють від твоєї краси. - розрадила себе дівчина і веснянки потанцювали веселий вальс. - Все не так і погано. - якась дивна хвиля оптимістичності накрила її з головою. Витягнувши з шафи джинси і атласну майку вона вже хотіла взяти свої "копита" та раптом передумала. Взявши конверси і сумочку вона зв'язала гульку і обернула її рожевою лєнтою. Як на офіціантку не погано. Через деякий час Ніколь стояла перед великим статним рестораном. А це точно тут?… Несміливо штовхнувши двері вона побачила що нікого немає. В сенсі? Навіть покупців. Ед пройшов з телефоном прямо перед дівчиною.

- Я передзвоню пізніше. - вибивши хлопець посміхнувся. - Круто що ти прийшла. А тепер я поясню тобі все. Дивись ось тобі форма. - він вказав на злегка коротку сукенку з нічогеньким декольте. Рудоволоса скривилась.

- Ти що, зовсім ідіот? Я не буду цю стирку носити. Сам носи. - вона була трошки в шоці.

- Боїшся що декольте завелике? - він задоволено посміхнувся а Ніколь почервоніла від злості.

- Дай сюди! - червона мов буряк дівчина пішла вправо.

- Вибарьня в лівому боці. - прикусивши губу вона повернулась на 180° на ходу крикнула.

- Я знаю! - Ед розсміявся. Через кілька хвилин руда прийшла уже вдягнена. Сукня підкреслювала її фігуру і декольте ідеально сідало, вона ні в якому разі не виглядала як шльондра, тому що форма була в 10 сентиментрів вище її колін. Блондин підійшов ближче.

- Ось тут складка. - якщо сміятись то по повній. - Ну ось, декольте завелике! Хто ж винуватий що в тебе маленький розмір. Та і форма зносилась.

- Та і твій мозок також зносився. - вона поплескала йому по плечі. - Дивись не викинь, а те ще будівлю не знесли, а нові мізки купувати уже треба.

Ед посміхнувся.

- Не забудь накладне декольте надягнути. - Ніколь різким рухом розвернулась і дала йому ляпаса.

- Не забуду. - посміхнулась вона, - Це все?

Він потерши щоку, взяв її за зап'ястя і притягнув до себе. Подав сумку з речами.

- Не переодягнешся?

- Чому ж? - вона видьоргнула руку і взяла сумку. Вона мовчки зайшла в примірочну і про себе бурчала тисячу разів що він ідіот. Ніколь вийшла з примірочної. Ед нервово потер шию.

- Вибач, якщо образив. - він дивився десь у вікно. - Я напевно перегнув.

- Вау, містер "Я не вмію жартувати" вибачився! Не очікувала від вас такого.

- І все-таки, не забудь про декольте!

- Тобі мало?

- Мовчу. - він підняв руки вгору ніби здаючись.

- От і мовчи. - після хвилини мовчання вона додала: - Так, о якій мені?…

- О восьмій вечора. - він ввічливо перебив її. Руда вийшла з приміщення і кивнула йому у знак прощання. Її проводжали все ще жовтуваті хмари. Ед розвернувся і пішов у бар. І що з нею не так? Та в будь-якому випадку вона йому сподобалась.