Глава 1. Вступ (від автора)

Зараз мені 16, я сиджу в бабці в селі і чекаю на приїзд тітки. 

Я не скажу, що бажання написати книгу було спонтанним. Ні, навіть навпаки, воно дуже довго жило в мені, та сьогодні я вирішила діяти в цьому плані. Раніше я вже писала всякі історії, та вони були вигаданими і з них дописані лише 2, одна з яких мені не подобається. Тут же з вигаданого будуть тільки імена - я не хочу розкривати ні свою особистість, ні особистості інших людей, тож заміню їх іншими, і переважно вони будуть турецькі - адже я обожнюю турецькі серіали (тут або зрозумійте мене, або не засуджуйте). Так от, для себе я вже придумала ім'я - Зейнеп Їлдиз, такий і взяла собі псевдонім. 

В цій книзі можуть бути помилки, злебільшого граматичні, хоча я тверда відмінниця, та всі ми люди і всі ми помиляємося.

Так от, як на мене життя мене вже добре потріпало, хоча знаючи інших людей, їхні проблеми в порівнянні з моїми - ніщо. Я пообіцяла собі не жалітися, але чи всі ви, мої дорогі читачі, читаючи ці речення, даючи собі подібну обіцянку, продовжуєте її дотримуватися? От і я про те ж.

Я хочу розповісти вам свою історію. Вона доволі довга, та я хочу вчтигнути написати її за декілька днів, бо відчуваю, що мої глибокі внутрішні зміни вже на горизонті. Наперед скажу, що я не люблю коли мене жаліють (хоча є моменти коли цього потребує кожна дівчина), але я буду рада, якщо ви хоча б спробуєте мене зрозуміти, і пообіцяєте насамперед мені, що якщо раптом події в цій біографії, мої думки чи ще щось буде здаватися вам тупими, а рішення проблем простими логічними, перестаньте читати цю книгу попри всю вашу цікавість. Відпишіться від мене як від автора і взагалі не заглядайте в мою сторінку. Рано чи пізно я розкрию свою особу, або ви викреєте мене, і тоді... Не знаю, що тоді, одним словом, сподіваюся ви вже пообіцяли і за це я вам дякую.

Вам цікаво спостерігати за життям інших людей? Раз ви дочитали вже сюди то так. Не буду затягувати, почнімо цю розповідь...