Щоденник Одиначки
3
27 травня
О, Боже мій!
Він знову був сьогодні в магазинчику. Цього разу — вже сам. Як же тряслися руки, коли «мій вікінг» попросив знайти йому одну книжку. Роззявивши рот, я дивилася на нього крізь свої окуляри, рази три перепитавши. Найкумедніше, що й зараз не пам’ятаю назву книжки. Головне, що встигла розгледіти колір його очей. Сірого.
Я тану.
Усе ж таки, з гіркотою варто зізнатися. Він не зверне на мене уваги, бо в нього вже є дівчина. Судячи з того, як вона терлася біля нього між стелажами, вона не його сестра. Адже, як і він, була блондинкою. На перший погляд, вони були чимось схожі: розріз очей і погляд. Безперечно, вона красуня, і вони чудово пасували одне одному.
Не те що я.
Худа і плоска, з чорним як вороняче перо волоссям і розкосими очима. Моя мама — японка, а тато — європейської зовнішності. Мої батьки загинули приблизно десять років тому. Мені тоді ледь виповнилося шістнадцять.
Зараз мені двадцять шість, і іноді мені здається, що та жахлива авіакатастрофа сталася тільки вчора. Біль від втрати трохи вщух, але спогади дають про себе знати.
#3630 в Молодіжна проза
#15452 в Любовні романи
#3685 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 27.10.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
