Щоденник Одиначки
3
27 травня
О, Боже мій!
Він знову був сьогодні в магазинчику. На цей раз, уже сам. Як же тряслися руки, коли «мій вікінг» попросив знайти йому одну книгу. Роззявивши рот, я дивилася на нього крізь свої окуляри, рази три перепитавши. Найсмішніше, що і зараз не пам'ятаю назву книги. Головне, що встигла розглянути якого кольору його очі. Сірого.
Я тану.
Все-таки, з гіркотою варто зізнатися. Він не зверне на мене уваги, бо у нього вже є дівчина. Судячи по тому, як вона терлася біля нього, між стелажами, вона не його сестра. Оскільки як і він, була блондинкою. На перший погляд, вони були чимось схожі. Розріз очей і погляд. Безперечно, вона красуня, і вони чудово пасували один одному.
Не те, що — я.
Худа і плоска, з чорними як вороняче перо волоссям і розкосими очима. Моя мама японка, а тато європейської зовнішності. Мої батьки загинули, приблизно десь років десять тому. Мені тоді, ледь виповнилося шістнадцять.
Зараз мені двадцять шість і іноді мені здається, що та жахлива авіакатастрофа сталася тільки вчора. Біль від втрати трохи вщухла, але спогади дають про себе знати.
#3007 в Молодіжна проза
#11101 в Любовні романи
#2739 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 27.10.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
