Щоденник Одиначки

2

 

26 травня

Я нечасто пишу в щоденник, хоч і хотілося б. Але вирішила поділитися потаємним. Здається, я закохалася?!

Він такий милий і гарний. Високий блондин. Коли вчора його нога переступила поріг мого магазинчика в оточенні молодих людей, не могла відірвати від нього погляду. Він немов зійшов із книжки. Потерті джинси та футболка, в які він був одягнений, не пасували йому. Я скоріше уявляла його в одязі вікінга, з мечем у руці та короною на голові.

Яка ж я дурепа. Мені соромно, що коли він заговорив до мене, я не могла вимовити й слова, а продовжувала витріщатися на свого вікінга в сучасному одязі. Вибачте, мені так соромно. Схоже, я починаю дуріти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше