Розділ дев’ятнадцятий. Тінь минулого

Місто прокидалося до нового дня, але тиша була оманливою.
Під поверхнею спокою ховалася загроза, яку я ще не відчула повністю. Адріан йшов поруч, його погляд постійно сканував навколишнє середовище. Я знала, що він відчуває більше, ніж говорить.
— Щось не так, — промовив він, коли ми зайшли до старої резиденції нового порядку.
Я кивнула, відчуваючи тонку тривогу. В кімнаті вже зібралися лідери кланів, але не всі виглядали щиро. Дехто був напруженим, дехто — з надмірною ввічливістю.
— Вони виглядають… підозріло, — прошепотіла я.
Адріан притиснув руку до моєї.
— Ми будемо готові, — сказав він. — Разом.
Перший удар прийшов несподівано. Один із старих союзників — вампір, якого ми раніше вважали надійним — кинувся на нас із темного крила будівлі. Його очі світилися червоним, а посмішка була кривавою і лютуючою.
— Зрада? — прошепотіла я, відчуваючи, як серце стискається.
Адріан миттєво кинувся вперед, прикриваючи мене. Але цього разу сила моя і його була ще сильнішою — бо ми діяли разом, як єдиний організм.
— Не дозволимо їм розділити нас! — крикнув він, і його меч розсікав темряву.
Я простягла руки. Світло вибухнуло з пальців, створюючи бар’єр навколо нас. Зрада союзника не змогла прорвати цей захист. Вороги відступили на крок, відчуваючи, що ми не слабкі, а наш зв’язок непереможний.
— Він не сам, — сказала я. — Тут є ще ті, хто чекає моменту.
Моє передчуття не підвело. З тіней повільно з’явилися ще кілька вампірів, спробуючи атакувати нашу нову владу. Я відчула нову силу в собі: контроль над темрявою, здатність відчувати наміри ворога і зупиняти їх ще до руху.
— Адріане, приготуйся! — крикнула я.
Ми стояли пліч-о-пліч, і навіть у моменти хаосу наші дії були синхронними. Вороги намагалися відокремити нас, але я вже знала: наша сила — у єдності.
— Тепер я бачу, хто справжній ворог, — промовила я, випускаючи потужну хвилю світла. — І він ближче, ніж ми думали.
Лідери, які залишилися лояльними, дивилися на нас із повагою і страхом. Вони зрозуміли, що тепер ми не лише Обрана та її союзник, а символ нового порядку, який не можна підкорити.
Адріан притиснув мене до себе, коли я відчула залишки енергії темряви, що все ще хотіла прорватися.
— Ми пройшли через це разом, — сказав він. — І пройдемо ще.
— Але новий ворог не зникне, — відповіла я. — Ми маємо бути готові.
Місяць високо висів над містом, і я зрозуміла: справжнє випробування тільки починається. Зрада серед союзників і приховані вороги — це тінь минулого, яка завжди слідкує за тим, хто змінює правила гри.
— Разом, — прошепотів Адріан.
— Разом, — відповіла я.
І цього разу ми знали точно: сила любові та об’єднання важливіша за будь-який страх, а наш новий порядок буде витримувати будь-які випробування, навіть якщо темрява повернеться з тіней минулого.