Розділ чотирнадцятий. Пророцтво, що оживає

Після битви місто було тихе.
Наче воно затамувало подих, спостерігаючи, що станеться далі. Я йшла поруч з Адріаном, відчуваючи його руку в своїй, і тепер страх здавався лише спогадом. Ми знали, що ця перемога — лише початок, але сила всередині мене стала яснішою, ніж будь-коли.
— Настав час, — прошепотіла я. — Я хочу знати правду.
Адріан підвів очі до мене. Його погляд був спокійний, але серйозний.
— Так, — сказав він. — Тобі потрібно побачити це сама.
Ми зайшли до старої бібліотеки, тієї самої, де я вперше знайшла щоденники. Там, серед пилу і старих сувоїв, лежав один особливий том — чорний, важкий, із символами, які пульсували легким світлом.
— Це остання частина пророцтва, — пояснив Адріан. — Те, що ніхто не наважувався читати від початку.
Я відкрила книгу. Стародавній текст заграв перед очима — символи, що танцювали світлом, як живі істоти.
«Обрана не лише ключ до рівноваги.
Вона — посередник між світлом і темрявою.
І якщо сила зростає без любові, світ буде знищено.
Лише коли об’єднуються серця, а не влада, народиться новий порядок.»
Я відчула, як слова пробуджують щось глибоко всередині. Все, що я пережила — тренування, бій, любов, втечу — було не випадковістю. Все вело до цього моменту.
— Тобі зрозуміло тепер, — сказав Адріан. — Ти не просто Обрана. Ти — вибір. І від тебе залежить, чи світ буде жити.
— Тобто… — прошепотіла я, — все, що ми робимо разом, кожна битва, кожен крок… це не лише наша боротьба?
— Так, — відповів він. — Ти — посередник. І твоя любов до мене — твоя сила. Саме вона тримає рівновагу.
Я відчула його руку, тягнучись до мене. Тепло його дотиків тепер було частиною магії, що жила в мені.
— Ми можемо це зробити разом? — спитала я.
— Так, — сказав він. — Разом. І назавжди.
Слова пророцтва знову загорілися світлом, а я відчула, як нова сила зміцнює мене. Тепер я не боялася нічого — ні Ради, ні темряви, ні майбутнього.
— Тоді почнемо нову еру, — промовила я, стискаючи його руку.
Адріан кивнув. Ми обидва знали: тепер шлях визначено.
Він буде небезпечним, сповненим випробувань. Але тепер ми — не лише союзники, а одне ціле, і світ повинен це знати.
І місяць над нами освітлював нас, як знак того, що пророцтво оживає.
І що тепер я — не лише Обрана, а той вибір, що може змінити все.