Розділ десятий. Вогонь проти тіні

Кроки наближалися швидко.
Темрява навколо лісу здавалася живою — вона ховалася між деревами, скручувалася під ногами, шепотіла про небезпеку.
— Вони близько, — прошепотів Адріан, стискаючи мою руку. Його погляд сканував тіні. — Тримайся поруч.
Я відчула, як сила всередині мене розгортається. Не дика, як минулого разу. Спокійна. Розумна. Вона чекала лише команди.
— Коли вони з’являться, — сказав він, — не відступай. І не бійся. Твоя кров — не їхня гра.
Перший вискочив із тіні — швидкий, мов тінь. Його очі світилися червоним. Він кинувся на мене.
Я не думала. Просто відчувала. І відчула його серце поруч із моїм.
— Тримай його! — закричав Адріан.
Я підняла руку. Темне світло вирвалося з пальців, оточило ворога, ніби невидимі ланцюги. Він зупинився на мить — і впав на землю, безсилий.
— Добре, — схвально промовив Адріан. — Не зловживати, пам’ятаєш?
Далі вискочили ще троє. Я зосередилася. Думки чисті. Серце спокійне. Світло знову вирвалося, обмотавши їх. Вони намагалися боротися — але моя сила тепер була не лише оборонною. Вона була точною, майже людяною.
— Ти… — сказав один, коли його кинули в дерево. Його голос звучав страхітливо, але я відчула, що він відступає.
— Я не знищую, — сказала я. — Я захищаю.
Адріан опустився до мене, тримаючи мене за руку.
— Ти не лише Обрана. Ти — воїн, — прошепотів він. — І тепер ми разом.
Коли останній ворог впав, ліс став тихим. Темрява відступила. Навколо залишився лише місяць, сріблом заливаючи галявину.
— Тепер ти розумієш, — промовив Адріан, дивлячись у мої очі, — чому я ніколи не відпущу тебе.
Я відповіла йому поглядом. Поглядом, що не потребував слів.
— Ми робимо це разом, — сказала я.
Він кивнув. Стиснув мою руку.
— Разом, — повторив.
І ми стояли там, на межі лісу, серед тиші, що залишилася після бою, знаючи: тепер ми не лише союзники.
Ми — одне ціле, готове протистояти всьому світу.
Місяць знову освітлив нас. Ліс шепотів про майбутнє, але вже не про страх. А про вибір, який належав нам самим.
Я вперше відчула це повністю:
страх зник, залишилося лише рішення йти вперед разом.