Глава 6.

— ТАААК!!! Мені вдалося вийти із секти!!!

Запитаєте, як?

Усе дуже просто.

Мені заборонено залишати секту напряму, але ніхто не забороняв пройти через неї до міста. А вже з міста можна вийти... якщо трохи «змастити лапу» охороні.

Довелося віддати 25 мідяків.

Після цього в мене залишилося 38 мідяків.

Тим часом біля міської брами...

— От дурень... — сказав перший вартовий.

— І не кажи. За містом зараз небезпечно, а він лише 2 рівня. Та ще й монстри там тепер щонайменше 3 рівня, — відповів другий.

— Як то кажуть: горбатого могила виправить.

— Ха-ха-ха! Точно!

...

Не звертаючи на них уваги, я вирушив до лісу.

Близько десяти хвилин я блукав лісом, але так і не зустрів жодного щура.

Навіть трохи дивно.

Я вже звик полювати на своїх «улюблених» щурів.

Ще через п'ять хвилин нарешті побачив першого монстра.

Це була жаба 3 рівня.

Зростом вона сягала мені майже до пояса. При моєму зрості приблизно 170 сантиметрів вона була близько 80 сантиметрів заввишки, але через широке, роздуте тіло здавалася значно більшою.

Її шкіра була вкрита темно-зеленими вологими бородавками, а брудно-біле черево різко контрастувало із зеленим забарвленням. Такого ж кольору були й обводи навколо великих опуклих очей.

Масивні задні лапи виглядали настільки сильними, що одним стрибком вона могла подолати кілька метрів.

Кожен її вдих супроводжувався хрипким кваканням, а з широкої пащі повільно стікала густа в'язка слиз.

«Що ж... На вигляд дуже небезпечний супротивник.»

Але тим цікавіше.

Подивимося, чи зможу я вистояти.

Ну що...

ВПЕРЕД!!!

Я стрімко кинувся на жабу.

Вона помітила мене й миттєво відскочила вбік.

Я одразу ж рвонув у точку її приземлення й перехопив її в момент, коли лапи торкнулися землі.

Удар!

Мій кулак із усієї сили врізався їй у бік.

Жаба відлетіла в дерево й голосно заквакала.

— Чим вона взагалі вкрита?

Моя рука опинилася в якійсь пекучій слизові.

Опіків не було, але відчуття були дуже неприємними.

Я кинувся вперед ще раз.

Та цього разу жаба вже чекала.

Вона різко відскочила, відкрила пащу й плюнула в мене густою слиною.

Плювок влучив мені в бік.

Знову сильне печіння.

Без опіків...

Але дуже неприємно.

Я атакував ще раз.

Жаба знову ухилилася.

Ще один плювок.

Тепер уже в ліве плече.

Так повторювалося раз за разом.

Я використовував «Поступ Журавля», але все одно не встигав за нею.

— Так далі не піде...

І тут мені спала на думку одна ідея.

«А що, якщо використовувати техніку не одним довгим ривком, а багатьма короткими?»

Варто спробувати.

Я знову кинувся вперед.

Швидше...

Чорт!

Вона все одно швидша!

Ще швидше!

ШВИДШЕ!!!

І раптом...

Перед моїми очима ніби з'явився силует журавля.

Я зрозумів.

Нарешті зрозумів!

Я неправильно використовував техніку.

[СИСТЕМА]: ...

Моє тіло миттєво прискорилося.

Я наздогнав жабу.

Вона явно не очікувала, що я зможу її догнати.

І саме в цей момент...

Мій кулак врізався просто їй в око.

...

Чому світ...

Пливе...

Гуп!

Де я?

Чому мене так нудить?

Я ж бився з жабою...

Ось вона.

Лежить.

Мертва.

Отже...

Я все-таки переміг.

Хоч і сам був за крок від смерті.

Якби не те раптове просвітлення під час бою, мені, швидше за все, довелося б створювати нового персонажа.

А ось і підтвердження.

[СИСТЕМА]: Вітаємо! Ви отримали просвітлення в техніці «Поступ Журавля».

Точно так само було під час бою зі щуром 3 рівня.

Тоді я теж отримав значний прогрес у техніці.

Схоже, лише битви на межі життя і смерті дають мені справжній розвиток.

Інакше пояснити це неможливо.

За сім днів я не зміг навіть вивчити найпростішу техніку пересування 10 рангу, 6 підрангу.

От же мені щастить...

Виходить, щоб стати сильнішим, мені майже щоразу доведеться ризикувати власним життям.

Ех...

Гаразд.

Краще поки що повернутися до секти й здати жабу.

Дивно, що під час бою мене не знайшла ще якась жаба.

Справді пощастило.

Коли я зайшов до секти, тягнучи за собою величезну тушу жаби, майже всі навколо зупинилися й почали дивитися на мене.

У кожного в голові читалося одне й те саме запитання:

«Як він самотужки вбив жабу 3 рівня?»

Адже зазвичай навіть група гравців насилу справлялася з однією такою жабою.

Я обміняв тушу на очки заслуг.

Ядра, на жаль, цього разу не випало.

За тушу жаби мені нарахували 3 очки заслуг.

Тепер у мене було 99 очок заслуг.

— Мені потрібна атакувальна техніка.

Інакше я не зможу завдавати достатньо шкоди.

Піду до бібліотеки.

— Хлопче... Ти ще живий? — здивовано запитав бібліотекар.

— Ха-ха... Дякую, поки що живий.

— То кажи, навіщо прийшов.

— Хотів порадитися щодо атакувальної техніки. Я люблю битися кулаками й маю невеликий талант до Дао Землі. Пам'ятаю, ви радили мені «Удар Кабана», але, можливо, існує якась техніка Дао Землі, яка підійде мені краще?

Бібліотекар трохи задумався.

— Є одна.

«Покров Землі».

Техніка 10 рангу, 5 підрангу.

Нею можна як захищатися, так і атакувати.

Щоправда, шкоди вона завдає менше, ніж «Удар Кабана».

Зате в майбутньому ти зможеш поєднувати обидві техніки.