Щоденник (не)письменниці

17.08.24

Я не писала два тижні.

Мені було (і досі є) дуже погано. Я пов’язую це зі своїм звичайним літнім депресивним станом, але щоразу в такому здається, що тепер це триватиме завжди.

Я продовжувала писати поки могла. А потім якогось дня зрозуміла, що, якщо писатиму, то вичавлюватиму з себе слова по краплині, якщо сяду за історію, то мене почне нудити від неї. Тому вирішила дати собі можливість не писати. Скільки потрібно.

Дні збігли один за одним і я не можу сказати, що за цей час достатньо відпочила й відновилась. Ні. Проте, несподівано, в мені прокинулось бажання писати. Я вирішила не засовувати його в довгий ящик і відкрила документ з думкою, що скільки б зараз не написала – речення чи сторінку – це в будь-якому разі буде добре. Я написала шість сотень слів. Добре. Це добре.

Тепер треба потрохи повертатись до історії й впроваджувати її в свої щоденні дні знову. Хоча я все ще не знаю як і не впевнена, що не виснажусь знову за кілька днів.

Але зараз знаю точно – цю історію я не покину.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше