04.07.24

Знову їду, знову пишу в потязі. Так дивно і радісно водночас! Бо саме в дорозі зародилось моє письмо. За вікном поля соняхів змінюють поля пшениці, села перемежовуються з дорогами, а сонце повільно скочується за горизонт. Хіба не найкращий момент, щоб писати? Якби ще вагон так не колихало! Проте в сьогоднішній поїздці є й плюси – в мене адекватні сусіди, що надзвичайно цінно! Як мало треба для адекватності: не бухати, не їсти смердючу їжу, не пхати свого носа в чужі справи, не слухати музику на всю гучність, не відригувати і, вибачте, не пердіти. І вуаля – ви вже адекватна людина! Нечасто мені щастить з усіма трьома сусідами! І навіть на полицях навпроти (а я їду в плацкарті) люди адекватні! Грають собі в якісь ігри, спокійно, тихо, навіть цікаво! А ще я помітила в потязі, що все більше людей з книжками! І це зазвичай молодь. Дівчина на полиці зверху читає Кідрука, а далі у вагоні ще одна дівчина читає Ремарка. Ну хіба ж це не диво?! Радісно їхати в такому потязі.

Але я щось захопилась романтикою подорожі! Хотіла сьогодні поділитись враженням від останніх кількох днів письма. А дається воно мені ой як важко! Чи то втома від недосипу впливає (а я просто не можу нормально спати в таку спеку!), чи то втома загальна, чи втома від історії – не знаю, а писати не хочеться. Два дні перед цим буквально змушувала себе сідати за роман. Хоча після роботи була втомлена і, як завжди, мала трохи домашніх справ. Хоча єдине, чого мені справді хотілось в ці вечори – відпочити. А письмо, як не крути, не відпочинок. Це все-таки праця, хоч і дуже приємна. Я сідала за роман і нашкрябувала по кілька сотень слів, хоч цією кількістю залишилась незадоволена. Нарешті дописала до дуже важливого моменту. Мені здається, це точка запуску пошуків і досліджень для головної героїні. А ще мені дуже подобається прописувати її діалоги з молодшою сестрою! Дуже хочу поступово підвести їх до примирення і боюсь, щоб це не вийшло надто різко й кострубато. Старатимусь це зробити добре. Чомусь це дуже важливо для мене, хоч на початку такого не було. Цікаво до чого ще мене приведе ця історія :)

Зараз вже маю певний план для подій і поступово рухаюсь за ним. Не хочу дуже спішити, бо треба прописати і розкрити все плавно, та водночас так сильно хочу вже подивитись як персонажа буде проживати всі ці події! А ще я досі не маю остаточної назви для цієї історії. Ось так поки.

…

Трохи пізніше.

…

Спробувала пописати роман, але мене вистачило лиш на абзац. Спекотно, шумно, потяг несеться з шаленою швидкістю й коливається з боку в бік, я втомилась і хочу відпочити. Можна? Можна.