За ці вихідні я написала 3500 слів! Як багато і як мало водночас! Взагалі-то, це багато, бо до цього я багато місяців не могла організуватись і сісти писати. Хоча мій внутрішній критик каже: тьху! Та це ж так мало! Можна було й більше!
Але я все одно задоволена :) Зараз так, а потім може бути й більше. Хоча будь-яка кількість слів, яка перевищує нічого – це вже добре.
Не знаю чи завтра зможу писати після цього великого ривка. Це як м’язи після хорошого тренування, чи не так? Але навіть якщо не зможу, продовжу наступного дня. Зараз вже більше довіряю собі. А ще все більше і краще бачу історію, деталі якої проступають перед очима щораз ясніше. Це цікаво й захоплююче водночас – довірятись процесу й розчинятись в ньому.
Продовжую.
Відредаговано: 02.09.2024