Вчора я явно перестаралась з письмом - писала так багато, що сьогодні не було особливої охоти до того повертатись. Не втримала чудового принципу Гемінґвея, який мені справді підходить.
(Пізніше)
Все-таки писала сьогодні. Спочатку не було певності чи зможу, але, відкривши документ з історією, прочитала кілька останніх абзаців, згадала той настрій та ситуацію, про які пишу, героїню в цьому всьому - і продовжила. Вийшло непогано і головне - я вчасно зупинилась. Не було сил, щоб писати багато, хоч ідеї й подальший розвиток сюжету в мене вимальовуються доволі швидко і легко. В такі моменти я пишу щось по типу основної думки, щоб не забути, про що хотілось розповісти, закриваю документ і йду жити своє життя.
Треба вчасно зупинятись.
Відредаговано: 02.09.2024