10.06.24

Сьогодні точно не мала писати. Мабуть не досипаю, тому прокидаюсь втомлена. Зранку думала: ну ок, значить сьогодні нічого не писатиму, так буває, це нормально, до того ж я писала три дні поспіль, можна й перерву зробити…

Але зараз, здається, в мене зароджується якийсь новий ірраціональний страх. Ніби якщо я зупинюсь і хоча б день не писатиму роман, то перестану робити це зовсім. Скажіть мені, що я не одна така.

Знову написала текст в інстаграм. Знайшла кілька нових пісень нещодавно, які мене пробирають до кісток! Вони допомогли сформувати думку, яка давно була в мені. Вийшов гарний текст. Шкода тільки, що відгуків на нього отримала мало… Взагалі не знаю, що робити й писати, щоб мої тексти в іг хоч трохи коментували. Я вдячна тим кільком людям, які роблять це регулярно, бо без них я, мабуть, взагалі занепала духом. Але мені хочеться більше відгуків, більше комунікації!

А надвечір я отримала лист-відмову від видавництва, якому нещодавно надсилала свою першу книжку. Подумала, що вона, отримавши винагороду, буде привабливішою для видавців. Але як виявилось ні. Трохи сумно через це. І шкода, що вони не пояснюють причини відмови, але я розумію, що на це просто немає часу.

Раніше мене б це зупинило. Точно змусило б сильно засумніватись у доцільності написання книги, над якою працюю зараз. Хоча, кого я обманюю, в мене й зараз проскочило кілька сумнівів. Мабуть, це ще один плід довготривалої терапії)) Тому я зацитькнула свого критика і ввечері знову замість приготування їжі сіла писати! І знову написала кілька сторінок! Боже як мені це подобається! Чому, чому я підкоряюсь дурним сумнівам так подовгу й не пишу?! Треба писати! Бо в цьому занятті я почуваюсь настільки собою! А ви?