Хроніки хаосу. 002

Хроніки хаосу. 002

Темрява складського боксу мала щільність вати й вагу чавунної плити.

Люмінот сидів на дерев’яному піддоні між пакунками із макаронами і кейсами з мінеральною водою і відчував, як умирає його квантова стабільність. Склад пахнув застояним картоном, сухими мишачими муміями та дезінфікуючими засобами. Але головне - тут панувала суцільна, абсолютна, безпробудна темрява.

А потрапив він сюди з граціозністю, притаманною лише представникам вищих цивілізацій: абсолютно безглуздо.

Почалося все з того, що на торговій полиці заповітного лосося в соусі не виявилося. І саме в цей момент із підсобки виринув двоногий біологічний об'єкт у синьому халаті. Об'єкт подивився на полиці вітрин, невідомо навіщо гучно висякався в ганчірку, почухав потилицю й буркнув сам собі під ніс:

- Так, треба ще й лосося зі складу приволокти... А може й не терба. Завтра…

Для люмінота це звучало, як пряма вказівка до дії. Він безшумно пішов за вантажником прямо на склад.

І поки чотирирукий дослідник космосу з релігійним екстазом шукав по всіх закутках банки з лососем, вантажник здув пилюку з якоїсь коробки, солодко позіхнув, вийшов за двері й зачинив їх на масивний засув ззовні. Двоногий навіть не здогадувався, що залишив у темряві істоту, рідна планета якої була на відстані трьох тисяч світлових років від цього складу.

Прибулець все таки знайшов полицю з завітними консервами і тепер міцно притискав усіма чотирма руками дві банки лосося до грудей.

Він дуже сподівався, що особа в синьому халаті зайде сюди ще і тоді б він вибрався звідси. Але час спливав і ніхто не приходив його рятувати.

«Який же цинічний і безглуздий цей Всесвіт, - думав люмінот, заплющуючи очі, хоча різниці між заплющеними й розплющеними очима в цій домовині не було жодної. - Ми, діти галактичних конгломератів, вигадали квантові телепорти, навчилися згортати простір і приборкали енергію згасаючих зірок. Ми створили концепцію абсолютного розуму... Але вся ця міжгалактична велич розбивається об одну примітивну істину: найдосконаліший розум абсолютно беззахисний перед зовнішнім засувом».

«Люди будують хмарочоси, пишуть закони, сперечаються про свободу та богів, але справжня суть їхньої цивілізації - це стіни й замки. Всесвіт не помре від вибуху наднової чи колапсу чорних дір. Він просто зачиниться на технічну перерву з 14:00 до 15:00, а ключник піде пити чай і застрягне в якійсь дупі».

Люмінот тихо зітхнув. Його третє ядро закипало від відсутності вентиляції, а мозок, позбавлений фотонного підживлення, починав генерувати галюцинації.

- Невже я розпадуся на первинні атоми просто тут. І через тисячу років археологи майбутнього знайдуть мої сині кістки і дві банки лосося в соусі. І зроблять висновок, що це був релігійний ритуал жертвоприношення Великому Вантажнику».