Запис №008

Запис №008

Сьогодні я зробив фатальну помилку - увімкнув ментальний сканер низької частоти, щоб зрозуміти, як земляни ухвалюють рішення. Краще б я засунув голову в квантовий реактор.

Мозок люмінота - це витвір вищої інженерії. Ми працюємо на чотирьох паралельних ядрах у режимі «тут і зараз». Перше ядро сканує простір на наявність загроз. Друге - відстежує положення тіла та розраховує складну балістику і траекторії руху всіх чотирьох рук. Третє - аналізує молекулярний склад довкілля. А четверте - зводить усі ці дані до купи, робить аналітичні висновки й веде цей щоденник. Жодного зайвого шуму. Тільки чіткі обчислення та абсолютна присутність у моменті.

А тепер про те, що я виявив у черепах землян.

Людський мозок - це процесор, який працює на хаотичному паливі з гормонів та дитячих травм. Але найстрашніше - люди взагалі не живуть у «тут і зараз».

Тіло людини стоїть у супермаркеті біля стелажа з макаронами, але її мозок у цей самий момент перебуває де завгодно, тільки не там. Одночасно в одній людській голові крутиться: спогад про те, як десять років тому хтось із родичів назвав цю істоту «невдахою»; нав’язливий уривок огидної пісні з рекламного ролика; паніка через невпевненість, чи вимкнена праска; і десь фоном — «о, рожева пачка зі знижкою!».

Усі їхні ресурси йдуть на пережовування минулого, якого вже немає, або на паніку перед майбутнім, яке ще не настало. Вони дивляться на банан, але бачать не атоми й вміст калію, а взагалі незрозуміло що! За той час, поки рука вибере банан і покладе його до кошика чи візка, в їхніх головах пробігає такий табун думок, сподівань і обчислень, що цієї енергії вистачило б на створення нового міжзоряного крейсера.

Вони постійно зависають. Людина може завмерти посеред проходу з порожнім поглядом - це означає, що її єдине ядро перегрілося від спроби одночасно шукати поглядом потрібний товар, відчувати, що щось свербить усередині вуха, пробувати всунути туди мізинець, щоб хоч якось прибрати цей свербіж, і думати: якщо вона заплатить кредит, чи вистачить залишку грошей до наступної зарплати.

СТІЛЬКИ ТЕРМІНІВ І НАЗВ, які я взагалі НЕ РОЗУМІЮ, але це ВСЕ крутиться в ЇХНІХ ГОЛОВАХ!!!

Я вимкнув сканер, бо мій власний аналізатор ледь не вибухнув від цього когнітивного шуму. Як ця цивілізація взагалі винайшла колесо, якщо 90% часу їхній процесор зайнятий вигадуванням аргументів для суперечок, виправдовуваннями взагалі не зрозуміло за що і…

Ні, я відмовляюся навіть спробувати це зрозуміти!