Запис №006

Запис №006

Мені соромно, але я повинен описати те, що зі мною трапилось. Цю інформацію мають знати всі галактичні дослідники, якщо вони опиняться на цій планеті.

Моє наукове спостереження перервав той самий рудий кіт.

Він підійшов упритул, сів навпроти моєї маскувальної проекції, вилизав праву лапу й рівним, абсолютно байдужим тоном видав:

- Мяу.

Мій універсальний транслятор миттєво видав переклад у навушник: «Ти чужий на цьому районі, чотирирукий. Чи ти думав, що можеш тут ходити, де захочеш?»

Я затамував подих.

- Мяв, - додав кіт і повільно примружився.

- «Хочеш і далі спокійно роздивлятися тутешній район і не мати проблем із місцевими собаками? Тоді з тебе бляшанка тунця».

Я не розумів, що відбувається. А кіт повільно встав, підійшов до моєї невидимої ноги й демонстративно випустив кігті.

- Ма-а-о.

- «Мені байдуже, звідки ти приперся і що ти тут забув, але… Але це мій район і мені вирішувати, залишишся ти тут, чи поїдеш додому найближчою електричкою».

На той момент я ще не знав, що таке електричка, і мені реально стало страшно.

- Ма-а-у, - продовжував кіт.

- «Бачиш той магазин за рогом. На третій полиці знизу лежить тунець у бляшанці. Принесеш - і все буде норм. В тебе не повинно виникнути проблем, ці мавпи тебе не бачать. Засунеш консерву під свій комбез. Ні - я зараз поточу об твоє маскування кігті, і вся вулиця збіжиться подивитись на чотирируке недорозуміння».

Страх перед невідомою, але явно каральною «електричкою» зробив свою справу. Через три хвилини я вже пхав під свій маскувальний комбінезон холодну бляшанку з тунцем. Охоронець на виході лише почухав потилицю, коли відчув невидимий протяг, що прошмигнув повз нього.

Я виклав здобич на траву перед котом і полегшено видихнув.

Кіт підійшов, зневажливо поштовхав бляшанку лапою, перекинув її на бік і знову глянув прямо в моє невидиме обличчя:

- Мяу.

- «Ти шо, зовсім недалекий? А відкривати хто буде? Чи я маю зуби об це залізо ламати?»

Я заціпенів.

- Ма-а-о! - у голосі кота з’явилися чіткі металеві нотки.

- «Давай швидше, бо електричка вже на першій колії!»

Тремтячи від приниження, я дістав свій універсальний плазмовий міні-різак, зменшив потужність до мікрону і під прикриттям маскувального поля акуратно зрізав металеву кришку. В повітрі розлився концентрований запах риби.

Кіт задоволено прижмурився, підійшов, потерся об мій невидимий черевик і видав короткий, поважний звук:

- Мрр.

- «Вільний поки. Але якщо завтра не буде банки лосося - дізнаєшся розклад електричок на власному досвіді».

Я занотував у журнал: «Коти на цій планеті - це не просто біологічний вид. Це вища кримінальна каста, яка може використовувати навіть представників розвинених рас з інших галактик для вирішення кримінальних питань. Здається, я став частиною міжгалактичного синдикату».