Запис №004

Запис №004

Свою головну тактичну помилку під час розвідки я усвідомив майже одразу. Моє денне камуфляжне поле працює бездоганно проти людей, але воно виявилося абсолютно безпорадним проти тутешньої вищої форми життя - так званого сімейства котячих.

Коли я все ще стояв у кущах з виряченими від шоку очима після спостереження за людським «тяп-ляп ритуалом», із сусіднього паркану в мене впився погляд. На мене дивилася волохата вусата істота з вертикальними зіницями. Вона бачила мене. Бачила всі мої чотири руки, оптичні сенсори і відчувала повний спектр мого міжгалактичного розгублення.

Істота навіть не здригнулася. Вона повільно облизала задню лапу, розвернулася до мене і видала коротке, але максимально виразне: «Мяу».

Мій універсальний перекладач моментально обробив цей акустичний сигнал і видав розшифровку:

«І оце ти прилетів через три галактики, щоб підглядати в кущах за двома лисими мавпами? Серйозно? Краще б тунця мені привіз, чотирирукий йолоп».

Після цього кіт з абсолютною неповагою повернувся до мене дупою і повільно пішов геть.

Я занотував у журнал: «Міжгалактична розвідка припустилася помилки. Люди - це просто обслуговуючий персонал. Справжня вища форма життя на Землі - коти. Вони бачать навіть невидиме, не підкоряються законам фізики та підпорядкували собі тутешню цивілізацію без жодного пострілу - суто на вмінні маніпулювати почуттями за допомогою зневажливого погляду, гіпнотичного муркотіння або ж тотального пофігізму».