Щоденник люмінота

Передмова

Передмова

Сьогодні третій день мого перебування на цій недолугій кулі, відомій як Земля. Корабель у ремонті, а я змушений дивитися на шоу, від якого в Галактичному комітеті з етики випали б усі світлові датчики.

Мій сусід по даху — рудий дворовий кіт. Ми сидимо на парапеті й мовчки спостерігаємо за першими зомбі цього ранку. Якась жінка в пуховику, схожому на матрац, несеться через двір так, ніби від цього залежить обертання планети. У зубах у неї затиснутий паперовий стаканчик, із якого виривається пар з гарячої темної рідини з перепалених зерен. Вона п'є його на ходу, одночасно дивлячись у прямокутний шматок скла і тихо проклинаючи понеділок.

Чому вони не можуть просто підняти руки до сонця і спокійно наповнити свої батарейки ультрафіолетом? Ні, дідько. Вони вигадали «каву», «дедлайни» та «іпотеку». Вони кудись біжать, створюють купу непотрібного шуму, а потім дивуються, чому в них нервовий тік.

Кіт глянув на мене, важко зітхнув і повільно почав вилизувати власне заднє лахміття — це виглядало набагато осмисленіше, ніж усе те, що роблять люди внизу.

Якщо я затримаюся тут ще хоч на тиждень, то почну обійматися з дерев'яними стовпами і теж вимагатиму подвійний еспресо. Мій мозок плавиться швидше, ніж земні льодовики.

Рятуйте!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше